63. Характеристика нумізматичних пам'яток Російської мперії.

У Росії при Олексія Михайловича (у 1654 р.) на талеровых монетах з'явилося нове зображення - двоголовий орел і цар на коні. Проведення монетної реформи (встановлення однакової вартості срібла і міді в цілях отримання великих прибутків за допомогою випуску мідних грошей) призвела до народного повстання - так званого мідного бунту 1662 р.

Після приєднання України до Росії в 1654 р. в Україну посилився приплив російської монети - срібної копійки,-"ефимки", однак основними грошовими одиницями ще довго залишалися іноземні-польські, шведські, литовські, прусські та ін.

Поступово монетне звертання і рахунок грошей в Лівобережній Україні зливаються з загальноросійськими. Внаслідок цілеспрямованої фінансової політики царизму російська монета неухильно витісняла з обігу іноземної.

В історії грошового обігу та монетної справи Росії визначну роль відіграла реформа монетного справи Петра I. До 1700 р. на монетах Московської держави зазвичай номінал не позначався, величина будь-якої грошової суми виражалася її масою. Петро I створив єдину в Росії систему, приравнявшую російські монети в золоті, сріблі й міді до європейських. Єдиної загальної державної монетою став срібний рубль. При Єлизаветі Петрівні у 1755 р. був введений золотий імперіал. Катерина П заснувала в 1768 р. емісійний банк, що випускає паперові рублі. Виходили також і пам'ятні монети - рублі: в 1837 р. - на честь спорудження Олександрівської колони в Петербурзі, в 1839 р. - Бородінської битви, в 1912 р. - 100-річчя Вітчизняної війни 1812 р., а також подій, пов'язаних з життям правлячої династії.

64. Проект всесвітнього календаря. Новий проект під назвою Всесвітнього календаря було схвалено лише у 1954 p. Економічною і Соціальною радою ООН. Структура Всесвітнього календаря така: у році 12 місяців з тими самими назвами; тиждень залишається семиденний; рік поділено на 4 квартали по 91 дню; кожний квартал складається з трьох місяців; перший місяць має 31 день, два наступних — по 30 днів; 1 січня завжди припадає на неділю; квартали починаються з неділі і закінчуються суботами. Кількість робочих днів на місяць — 26. Отже, 4 квартали у Всесвітньому календарі мають 364 дні, тобто на один день менше від простого року у григоріанському календарі. Цей день рекомендовано вважати міжнародним святом — Днем миру і дружби народів, або днем Нового року. Встановлюється він між 30грудня і 1 січня. У високосному році слід додати ще один неробочий день поза датами місяця — (після 30 червня) — День високосного року. Проект Всесвітнього календаря, схвалений більшістю країн, проте не прийнятий, бо США і Англія не погодились з ним "з політичних і релігійних міркувань". Переваги Всесвітнього календаря очевидні. Прогресивні суспільні сили продовжують роботу з метою введення Всесвітнього календаря.

65. Предмет і завдання криптографії. КРИПТОГРАФІЯ (від грец. - таємний, схований і - пишу) - дисципліна, що займається дешифруванням криптограм або тайнопису. Криптограмами називаються письмена, виконані по системі спеціально зміненого звичайного письма з метою зробити їх зрозумілими лише для обмеженого кола осіб, знайомих з цією системою. У закордонній літературі криптографія розглядається як самостійна дисципліна в рамках науки, що вивчає секретні системи спілкування між людьми - криптології, до якої входять також стенографія, криптофонія і криптоєідографія. Перша з них розглядає звичайні або тайнописні тексти, невидимі при звичайному розгляді і які потребують особливих способів прояву, друга займається розпізнанням таємних звукових сигналів, третя - дешифруванням таємних малюнків. Терміном "криптографія" позначають також власне тайнописні тексти.

66. Характеристика грошового обігу в Речі Посполитій. До грошових реформ Яна II Казимира кінця 50-х — початку 60-х років з розмінних монет найбільш популярними серед населення були емісії Сигізмунда III, здійснені в останній період його панування: це коронні півтораки, трояки та орти, відкарбовані у 1620—1627 рр.Дещо менше використовувалися коронні тернарії, шеляги, гроші та шостаки. У монетних депозитах реєструється також незначна кількість або поодинокі екземпляри литовських шелягів та грошів, гданських грошів та ортів, лобженіцьких тернаріївЗ 1659 р. на українському грошовому ринку поширились масово карбовані мідні шеляги — боратинки. Вони присутні у більшості скарбів, які випали з обігу у другій половині XVII—першій половині XVIII стДругою поширеною на Україні монетою, емітованою за часів Яна II Казимира, були злотівки — тимфи. Ці також неповновартісні монети, що карбувалися у 1663—1666 pp., разом з боратинками впродовж багатьох десятиліть були основними складовими обігової монетної маси.Політична нестабільність кінця ХУП—початку XVIII ст., участь Речі Посполитої у Північній війні привели країну до межі економічного краху. Все це не могло не позначитися на стані грошового господарства держави. Оскільки коронні та литовські монетні двори ще з 1586 р. залишалися бездіяльними, ринок використовував стару польську та іноземну монету, значну частину якої становили неповновартісні екземпляри 68. Радянська боністика. Найбільш інтенсивно боністика почала розвиватися в 20-і роки XX століття в СРСР. Саме в цей період в країні зверталося величезна кількість самих різних видів грошових знаків, випущених в свій час урядом Російської імперії, Тимчасовим урядом, Радянською владою, регіональними та місцевими властями різних регіонів, міст і, нарешті, приватними компаніями. Величезну роль у становленні вітчизняної боністики зіграв Чучин Ф. Г. - автор проекту про монополії на зовнішню торгівлю філателістичні матеріали і бонами, згодом цей проект набуває силу закону. У цей період починають видаватися журнали "Радянський філателіст" (1924 р.) і "Радянський колекціонер" (1925 рік.). Також слід зазначити, що Чучин Ф. Г. був автором одного з найбільш повних каталогів того часу. У другій половині 20-х років XX століття в Москві та деяких інших містах країни колекційні добірки бон, складені Радянської філателістична асоціацією, продавалися в спеціалізованих магазинах. На жаль, з 30-х років XX століття захоплення боністика пішло на спад. Однак з 80-х років XX століття спостерігався підйом в цій області колекціонування. Стали публікуватися різні статті в газетах і журналах, з'являються перші сучасні каталоги. Однак у результаті політичних та економічних криз початку 90-х років XX століття інтерес до боністиці спав. Величезна кількість бон було вивезено за кордон. З початку XXI століття і донині спостерігається стабільне зростання колекціонерів, які називають себе боністів.