1 Зона оперативного тилу вермахту на території України. (Військова зона України)

1.Білети імперських кредитних кас в рейхсмарках (Окупаційна марка).Курс обміну: 1 окупаційна марка = 10 рублям. 2. Радянські рублі та червонці.1. Рейхсмарки.2. Рентні марки.Курс обміну: 1 марка =10 рублям. На чорному ринку: 1марка = 20 рублям3. Спеціальні платіжні засоби для

військ вермахту.

2 Рейхскомісаріат "України" до 25 липня 1942 р.:1.Окупаційна марка.Курс обміну: 1 окупаційна марка = 10рублям.2. Радянські рублі та червонці.після 25 липня 1942 р.:1. Карбованець центрального емісійного банку України. Курс обміну: 1 карбованець = 1 рублю2. Радянські рублі номіналом 1 і 3 та радянська розмінна монета.1. Рейхсмарки.2. Рентні марки.Курс обміну: 1 марка =10 рублям.З 25 липня 1942 р.1 марка = 10 карбованцям

3 дистрикт "Галичина" до 25 серпня 1941 р.:1.Окупаційна марка.Курс обміну: 1 окупаційна марка = 10рублям.2. Радянські рублі та червонці

з 25 серпня 1941 р.:1. Злотий Польського емісійного банку (краківський злотий).Курс обміну:1 злотий = 5 рублям.1. Рейхсмарки2. Рентні марки

Курс обміну: 1 марка =2 злотим.

4 Губернаторства "Буковина" та "Бессарабія" до вересня 1941 р. 1.Радянські рублі та червонці 2. Лей Румунського національного

банку. Курс обміну: 1 лея = 6 рублям. після вересня 1941 р. Лей Румунського національного банку. 1.Рейхсмарки 2. Рентні маркиКурс обміну: 1 марка = 60 леям.

5 Губернаторство "Трансністрія" до 19 серпня 1941 р.: 1.Радянські рублі та червонці. 2. Окупаційна марка.Курс обміну: 1 окупаційна марка = 10 рублям. 3. Лей Румунського національного банку. Курс обміну: 1 лея = 6 рублям. з 19 серпя 1941 р.: 1.Окупаційна марка. Курс обміну: 1 окупаційна марка = 20 рублям. 1.Рейхсмарки 2. Рентні марки 3. Лей Румунського національного банку.Курс обміну: 1 марка = 60 леям.

79. Індикти. Переведення на сучасне літочислення дат виражених через індикти.Рахунок індикт, або п'ятнадцятирічний період, запозичений в сани Русі з Візантії. Індикт називається порядкове місце цього року в межах поточного п'ятнадцятирічного циклу, при чому вихідною точкою цього циклічного рахунку є багаторазовим візантійська ера - "створення світу", а зміна індикт в кожному циклі здійснюється в день візантійського новогодія - 1 вересня.Яким чином знайти індикт будь-якого цікавить нас року? Припустимо, нам дано 6973 по візантійської ери. Перш за все ми дізнаємося, скільки минуло від "створення світу "до вказаної дати закінчених п'ятнадцятирічних циклів. Для цього ділимо число 6973 на 15. Отримане приватне (464) дає відповідь на це попередній питання. Але основний інтерес для нас представляє не приватна, а залишок (13). Він вказує, що 6973 займає 13-е місце в незавершена 465-м п'ятнадцятирічному періоді від "створення світу". Це цифрове вказівка на порядкове місце, або, як кажуть, порядковий номер цього року, і є його індикт. Таким чином, індикт 6973 = 13.При визначенні індикт для дат від "різдва Христового" попередньо слід здійснити переказ цих дат на літочислення від "створення світу", а потім вже приступити до обчислення залишку від ділення їх на 15.

83. Історична геортологія: предмет і завдання. Геортоло́гія (еортоло́гія; έορτή — свято, λόγος — наука, вчення, слово) вивчає види святяк складову частину світової загальнокультурної спадщини. Об'єктами є усі види свят, ритуали, обряди та всі їхні складові, а предмет зорієнтований на таких пунктах:відображенняу святах соціально-звичаєвого, духовно-практичного історичного досвіду, який віддзеркалює процеси людськогосвітосприйняття, а також картину навколишнього світу та визначаєсоціальну поведінкулюдей історія побутування свят, їх поява та зникнення з історичної арени формування традицій національних свят, їх функціонування та еволюція.Як комплексна наука геортологія не лише межує з іншими науковими дисциплінами, але й використовує їх методи дослідження. Вона тісно пов'язана з емблематикою, символікою, вексилологією, уніформологією, мистецтвознавством, фольклористикою, літописознавством, етикетознавством та іншими СІД, а також з релігієзнавством, українознавством, урбаністикою, філософією, народознавством, антропологією тощо. Джерельною базою геортології є комплекс писемних та речових пам'яток: богослужбова література,літописи,хроніки,мемуари,епістолярії, історичні та художні твори тощо. Різні види та типи джерел (усні, писемні, речові, зображальні, поведінкові, лінгвістичні, аудіовізуальні) фіксують неповторність святкових дійств та відбивають специфіку та особливості дисциплінарного статусу геортології.

80. Зброєзнавство і його завдання в історичних дослідженнях. ЗБРОЄЗНАВСТВО вивчає історію розвитку зброї, військової техніки, їхнього застосування, виробництва, а також збройового мистецтва. Зразки зброї і військової техніки розглядаються як історичні джерела для вивчення рівня розвитку суспільства, його продуктивних сил, матеріальної культури. Зброєзнавство тісно пов'язано з багатьма технічними і природничими науками, галузями історичної науки. Як наука воно оформилося в другій половині XIX - першої третини XX в. Його становлення в Росії пов'язано з виданням у 1861-1909 р. військово-наукового журналу "Збройовий збірник", що випускався чотири рази в рік.

81. Символіка Війська Запорізького. Відзнаки державної і військової влади звалися клейноди. До них належали гетьманська булава, бунчук, печать, корогви, бубни й труби. Вони зберігалися з великою шанобою. Герб козацької держави був козак у кунтуші, підперезаний поясом, із шаблею при лівому боці, у шапці; ліва рука підтримує рушницю, оперту на рам'я, права спирається о бік. Цей герб знаходився також на козацьких корогвах і на печатях. Запорожці відносили шабля до справжньої, "чесної", благородної зброї. Навіть поява вогнепальної зброї, не похитнула ідеологічного значення меча. Навпаки, він підносився вище рушниці чи пістолета, оголошених, як напише Аріосто, "машинами проклятими й підлими". Не вважалися запорожською зброєю й дешеві, а через це доступні нижчим станам списи, ножі, келепи й сокири (хоч останні були страшною зброєю, нерідко набагато ефективнішою за меч). Як відомо, козацтво сповна віддало шану мечеві, чи точніше його аналогу - шаблі. З-поміж інших видів холодної зброї виняток практичні козаки зробили лише для келепа та булави: булава стала відзнакою влади, замінивши скипетр або жезл, а келеп належав до улюблених об'єктів козацької симпатії: говорили, що він лише "торкає" ребра ворога. Проте серед геральдичних знаків рушниця, на відміну від гармат та гарматних ядер, не зустрічається: загальноприйнята геральдика її не визнавала. Це, очевидно, відповідало сприйняттю вогнепальної зброї як "нечесної", "підлої", хоч і дорогої, що було притаманне багатьом народам світу. Герб Війська Запорізького – в ширшому трактуванні символ Великої України взагалі (без Києва). Символізує героїчну добу історії нашої нації, козацьку спадкоємність Українців, нашу завзятість, впертість і відчайдушність в обороні Рідного Краю. Прапор Війська Запорізького – стяг малинового кольору, традиційно вважається Козацьким Прапором. Малиновий колір є в геральдиці кольором шляхетності й рицарства, перемоги та відваги.

82. Правила блазонування. Опис (блазонування) герба слід починати з кольору щита, після чого описується основна фігура та її кольори. У складному зображенні опис починається з кольору правого та верхнього поля, або з центрального (серцевинного) щитка, якщо він є, за тим же порядком опису

кольорів та фігур, що й для основного щита. Правий і лівий боки щита визначаються протилежно нашому погляду. Після опису щита проводиться опис фігур та гербових прикрас, розміщених навколо нього. Опис має бути чітким і лаконічним. Проте щит і зображені на ньому фігури є лише основою і внутрішньою частиною герба. Існує ще і зовнішня частина, яка також складається з різнх елементів. Внутрішня і зовнішня частини складають повний герб. Зовнішню частину герба складають шолом — металічне надголів’я; корона, нашоломник — фігура розміщена над шоломом; намет — прикраса з боків щита; девіз — короткий вислів на стрічці внизу щита; мантія — довга одіж на горностаєвому хутрі, на котрій розташовується щит; сінь — мантійний купол, а також прикраси.

83. Історична геортологія: предмет і завдання. Геортоло́гія (еортоло́гія; έορτή — свято, λόγος — наука, вчення, слово) вивчає види святяк складову частину світової загальнокультурної спадщини. Об'єктами є усі види свят, ритуали, обряди та всі їхні складові, а предмет зорієнтований на таких пунктах:відображенняу святах соціально-звичаєвого, духовно-практичного історичного досвіду, який віддзеркалює процеси людськогосвітосприйняття, а також картину навколишнього світу та визначаєсоціальну поведінкулюдей історія побутування свят, їх поява та зникнення з історичної арени формування традицій національних свят, їх функціонування та еволюція.Як комплексна наука геортологія не лише межує з іншими науковими дисциплінами, але й використовує їх методи дослідження. Вона тісно пов'язана з емблематикою, символікою, вексилологією, уніформологією, мистецтвознавством, фольклористикою, літописознавством, етикетознавством та іншими СІД, а також з релігієзнавством, українознавством, урбаністикою, філософією, народознавством, антропологією тощо. Джерельною базою геортології є комплекс писемних та речових пам'яток: богослужбова література,літописи,хроніки,мемуари,епістолярії, історичні та художні твори тощо. Різні види та типи джерел (усні, писемні, речові, зображальні, поведінкові, лінгвістичні, аудіовізуальні) фіксують неповторність святкових дійств та відбивають специфіку та особливості дисциплінарного статусу геортології.