21.Предмет і завдання ономастики.

- це СІД, яка досліджує проблеми етимології, власних назв, їхню семантику і структуру в процесі історичного розвитку. Предметом дослідження ономастики стали усі власні імена, їхня класифікація і групування .

22.Історія походження слов’янської писемності. Спочатку з'явилося малюнкове письмо(піктографія),, а потім у вигляді умовних знаків (ідеографія, ієрогліфи), і, нарешті, навчилися зображувати не предмети, а передавати знаками їх назви (звукове письмо). Спочатку в звуковому письмі вживалися тільки приголосні звуки, а голосні або взагалі не сприймались, або позначалися додатковими значками (складове письмо). Складове письмобуло у вжитку в багатьох семітських народів, в тому числі і у фінікінян. Греки створили свій алфавіт на основі фінікійського письма, але значно вдосконалили його, ввівши особливі знаки для голосних звуків. Грецьке письмо лягло в основу латинської абетки, а в IX столітті було створено слов'янське письмо шляхом використання літер грецького алфавіту. Слов’ян. абетку ств. брати Костянтин (при хрещенні прийняв ім'я Кирило) та Мефодій. Головна заслуга у цьому належить Кирилу. Найдавніші відомі пам’ятки написані латиницею датуються VI – V ст. до н. е. У 863 році Кирило і Мефодій впорядкували слов’янський алфавіт(кирилиця і глаголиця).Розвиток писемності на Русі відбувався під потужним впливом Візантії, але мав і свої особливості. На кожному етапі розвитку кириличного письма (устав півустав, скоропис) характерним було використання певних матеріалів і знарядь письма. З’явилась спеціальна група людей у суспільстві, яка займалась писанням і переписуванням.

23. Метонів цикл. Метон у 432р. для узгодження тривалості тропічного року та синодичного місяця у місячно-сонячному календарі ств. 19 річний цикл. 19 тропічних років майже дорівнює 235 синодичним місяцям Тобто, через 19 років місяць перебуватиме у тій самій фазі.(7р.+13 міс.)

24. Боністичні пам’ятки на території України 1917-1920 рр. Центральна Рада 19 грудня 1917 р. (ст. ст.), або 1 січня 1918 р. (н. ст.), ухвалила випустити українські гроші номіналом 100 карбованців, хоча не мала золотого запасу, і це викликало суперечливе ставлення до їх появи. Проте, 5 січня 1918 р. кредитні білети вартістю 100 карбованців були випущені. Як і російські рублі, вони містили 17,424 частки щирого золота. Гроші друкувались на звичайній книжковій фабриці на доброму папері, але не мали водяних знаків, що могло привести до появи підробок. Ходили вони серед населення нарівні з «керенками» і «думськими» грішми Тимчасового уряду. На них були написи українською, російською та єврейською мовами.1 березня 1918 р. Центральна Рада ухвалила закон про випуск гривні номіналом 2, 10, 100 і 500, яка на замовлення уряду мала друкуватись у Берліні, карбування монети, не здійснилось. 30 березня 1918 р. було прийняте рішення про емісію 100 млн. гривень з умовою обміну, що 1 гривня дорівнює 2 карбованцям, Уряд гетьмана П.Скоропадського випустив банкноти вартістю 1000 і 2000 гривень і «лопатки», грошові знаки номіналом 50 карбованців, які друкувалися в Одесі. Були підготовлені малюнки і матриці банкнот номіналом 10, 100 і 250 карбованців, але їх вже випускала Директорія у 1919 р. 4 січня 1919 р. з метою забезпечення більш сталого обігу власних грошових знаків Директорія видала закон про вилучення з обігу австрійських, німецьких, російських і радянських грошей. Але вони продовжували використо­вуватись.. Тому у березні 1919 р. гроші номіналом 5 гривень стали випускати у Станіславі у звичайній друкарні, а згодом з’явилися «канарейки» номіналом 250 карбованців, насичені жовтим кольором. Практично ці гроші знаходились у грошовому обігу в 1918 - початку 1920 роках.

25.Епіграфіка, її предмет. – це СІД, що вивчає стародавні написи, вирізьблені на твердих матеріалах (камінь, метал). Досліджує: зміст і форми написів на твердих матеріалах ( камені, кераміці, металі тощо) і класифікує їх відповідно до їх культурного контексту.

26. Турецький цикл і його застосування. У 8-річному «турецькому циклі» високосними вважаються 2, 5 та 7-й роки циклу(тричі додається 1 доба). Використовувався у мусульманському календарі.

27. Система мір на укр.. землях 18-19ст. У XVIII — першій половині XX ст. значну роль відігравала англійська система мір, яка впливала суттєво і на російську. Система мір Австр. Імп. Уніфікується і удосконалюється за прав. Марії Терезії, в Рос.імп. за Петра І. Було ств. комісію ваги та мір, яку очолив М.Головкін. По всій імперії розповс. Стандарт аршина і сажня. Татіщев уніфікував вагову сис-му. Комісія підпорядковувалась головній державній митниці. Верста- 1066м, 500сажнів. Сажень – 213см, 3 аршина. Аршин – 71 см, 4 чверті, фут – 30 см, 12 дюймів, дюйм – 2.54 см. Десятина: г/п(3200 кв. саж.), проста(2400 кв. саж.), сотельна(4000кв. саж.). 1836р.- запров. гарниць 200 куб дюймів. Рідини: бочка, відро, шток, шкалик. Вага: берковець(163,8 кг), пуд(16,38 кг), фунт (409.5г), золотник(4.27г). Авст. імп.:цаль(76 см), стінка (7м), для площі морги, об’єм:куб. сажень, око. 1791р.основа мір 1/40 млн. париз. меридіану: 1м- 3 фунта. Площа – ар(сотка), об’єм в стерах, рідини в літрах, вага в грамах. 1875р. міжнар. дипломат. конференція з приводу метрич. сис-ми.

28.Предмет і завдання нумізматики. – це СІД, яка досліджує монети, їхнє джерельне навантаження, вивчає монети зі сторони зображень (іконографія), написів (легенда) ваги, розміру і якості (проба), техніки та часу їх виготовлення, регіону і часу їх обігу. Визначає: назву монети, приналежність до держави, місце карбування,час карбування,стан збереження, техніка карбування,якість монети, вага і проба,номінал і вартість, місце у системі грошового рахунку.

29. Арабський цикл. засновано на 30-річній послідовності і високосними вважають кожен 2, 5, 7, 10, 13, 16, 18, 21, 24, 26 та 29-й роки циклу(11 разів + 1 доба).

30. Предмет і завдання вексилології. — спеціальна історична дисципліна, об'єктами дослідження якої є прапори, корогви, знамена, штандарти, транспаранти, вимпели та інші засоби сигналізації, що виконують функції символів.

31.Історична хронологія. Предметом допоміжної дисципліни історичної хронології є вивчення систем літочислення в історичному розвитку. Її завданням є переклад на сучасну систему літочислення дат різних календарних систем. Вчені і астрономи давніх часів були знайомі з послідовним обчисленням часу. В основу лічби часу покладались явища природи, котрі послідовно повторювались. В XII ст. з’явилися статті диякона Кирика Новгородця «Хронологічні статті». 16 ст. астролог. і астроном. прогнози. Ю.Котермак і Жан Скалігер – оправ. Календарі давніх народів, трактат «дослідж. щодо вдоскон. і вивч. хронолог. систем», в остроз. академії Г. Смотрицький і А. Римша праці по календарях. Татіщев описав відомі календарі і пасх. табл.. 18ст хронологія обов’язкова дисципліна в універ. Пальхов підруч. «Хронологія», Черухін і Перевозчиков методика перевед. дат.19 ст. вивчення народ. календаря.

32.Нумізматичні пам’ятки на теренах України 9-13 ст. Поява монет у Х ст.. Використовували товарні еквіваленти: хутро, худобу, віск. В обігу були візантійські, антич., араб. монети.В Х ст.. початок карбування власної монети поряд з зарубіж. Монетами. Перший – Святополк (аверс лик князя і тезо імен. напис, реверс тризуб). Карубвання монет за В. Великого і Я. Мудрого – гривні. Типи гривень: київська(6 кут злиток срібла 409-160 г), новгородська (витяг. циліндр), чернігівська(100г).

33. Неографія та її завдання. – це СІД, вивчає писемні джерела XIX — XX ст. Визначає: матеріали письма, знаряддя письма, стилістику почерку, оформлення писемних пам’яток.

34. Типи календарів, принципи побудови. Місячний календар. За ним рік триває 12 календарних місяців, і тривалість кожного з них зіставляється зі зміною фаз Місяця. У 12 синодичних місяцях налічується 354.Тобто можна ввести календарний рік тривалістю 354 доби, в якому загалом буде налічуватись 6 місяців «повних» і 6 місяців «неповних» (по 29 діб). За традицією непарні місяці мають по 30 діб, парні – по 29. У середньому за кожні три роки із залишку в 0,367 доби набирається ціла доба, тоді

можна ввести «продовжений» календарний рік із 355 діб. Варіантів є два.

У турецькому циклі здійснюють вставку 3 діб у кожних 8 роках, в

арабському – 11 діб за кожні 30 років.

Місячний календар вживають у країнах, де сповідується іслам. місячно-сонячний календар. У місячно-сонячних календарях лічбу коротших проміжків часу узгоджують зі зміною фаз Місяця. Календарних місяців у році беруть 12 або 13 так, щоб середня за порівняно невеликий проміжок часу тривалість календарного року була близькою до тривалості року тропічного. Рік із 13 місяців, названо емболісмічним (від гр. “емболос” – вставка). Серед кількох варіантів узгодження зміни фаз Місяця і пір року найточнішим виявився 19-річний метонів цикл, винайдений (незалежно від давньовавилонських астрономів) у 432 р. до н.е. греком Метоном. Сонячні брали за основу обліку днів зміну пір року, тоді як на зміну фаз Місяця взагалі не зважали, в основі якого лежить тривалість тропічного року. Рік 365,366 діб.