7. Характеристика палеографічної пам’ятки.

Характеристика матеріалу (пергамент, береста, папір).

Визначення знаряддя письма (писало, пензлик, перо тощо).

Аналіз фарб, чорнила.

Особливості почерку: устав, півустав, скоропис, в’язь, тайнопис. Оформлення тексту: прикраси, мініатюри, оправа тощо. Аналіз змісту тексту. Потреба лабораторного аналізу: фотографічного, хімічного, спектрального, лазерного тощо.Час виникнення.Місце виникнення.Визначення автора тексту.

8.Календар Ст. Риму. В середині VIII ст. до н.е. календар з 10місяців, які позначались порядковими номерами: перший - Мартіус, другий, третій, четвертий і т.п. і назв не мали. Рік починався майже з весняного рівнодення. На кінець XII ст. до н.е. деякі місяці отримали назви:Мартіус, Апріліс ,Майус ,Юніус.Решта місяців зберегли назви порядкових числівників.Чотири з них: мартіус, майус, квінтіліс і октобер складалися з 31 дня, а решта — з 30 днів. Отже, календарний рік мав 304 дні, що не відповідало у значній мірі тривалості тропічного року.У VII ст. до н.е. календарна реформа, за якою до римського календаря додали ще два місяці: одинадцятий януаріус і дванадцятий фебруаліс. Завдання реформи полягало в тому, щоб зрівняти календарний рік римський з грецьким, який мав 354 дні.. Для того, щоб вирівняти рахунок часу, кожні два роки між 23 і 24 фебруаріуса вставлявся додатковий місяць - марцедоній, який мав то 22, то 23 дні. 1день – календа, 5,7 – нони, 13,15 іди.

9.Предмет і завдання антропоніміки. -галузь ономастики, що вивчає власні назви людей. досліджує:особливості утворення антропонімів,їх класифікацію, хронологічні характеристики антропонімів, їх зміни в часі, виникнення різних форм найменування людини,словотвір різних класів антропонімів,функціонування тих чи інших антропонімів у різних хронологічних періодах, правопис антропонмів, передача антропонімів іншою мовою.

10. Характеристика еволюції матеріалів писемності. В давньому Єгипті використовували кам’яні стели і папірус, мешканці цивілізацій Межиріччя практикували глиняні таблиці, у давньому Китаї використовували бамбукові дощечки. Розвиток писемності на Русі відбувався під потужним впливом Візантії, але мав і свої особливості. На кожному етапі розвитку кириличного письма (устав півустав, скоропис) характерним було використання певних матеріалів і знарядь письма. У найдавніші часи уставом писали грамоти, рукописи, книжки церковного змісту і світського характеру, писали на пергаменті, бересті, а пізніше — на папері. З’явилась спеціальна група людей у суспільстві, яка займалась писанням і переписуванням. Пергамент використовувався як основний матеріал для письма до кінця XIV ст. і був витіснений папером, який завозили, найвірогідніше, з Середземномор’я і який був дешевшим та зручнішим при користуванні. Хоча окремі важливі документи царя та уряду продовжували писати на пергаменті до XVII ст. На Русі пергамент отримав назву «хартії». Вироблявся пергамент з телячої або баранячої шкіри. Листки з подвійним текстом називають палімпсестами. Існування паперового виробництва на Україні у першій половині XVI ст.