Суть та зміст протиповітряного бою

Протиповiтряний бiй групи підрозділів (підрозділу) характеризується рiшучістю дiй, швидкоплиннiстю, рiзкими та швидкими змiнами обстановки, високою напруженiстю і повинен

вестись з максимальним використанням бойових можливостей і максимальним напруженням всiх моральних та фiзичних сил особового складу.

Основними характеристиками протиповiтряного бою є:

• тривалiсть;

• кiлькiсть ЗПН противника, входячих у зону вогню (поразки);

• кiлькiсть проведених стрiльб;

• кiлькiсть знищенних ЗПН противника;

• витрата ракет.

Протиповiтряний бiй полк веде, як правило, у взаємодiї з iншими силами та засобами ППО.

В умовах раптового нападу повiтряного противника вiдбиття його першого удару здiйснюється черговими та iншими дивiзiонами по мiрi їх прискоренного приведення у готовнiсть до бою.

При з’ясуваннi завдання на вiдбиття удару ЗПН противника командир групи підрозділів (підрозділу) повинен зрозумiти задум рiшення старшого начальника, мiсце і роль полку у вiдбиттi удару та свої завдання по знищенню повiтряного противника.

У результатi уяснення завдання командир групи підрозділів (підрозділу) визначає, якi цiлi знищуються самостiйно, якi – у взаємодiї з сусiдами, якi – частинами і пiдроздiлами, що взаємодiють.