1 8. Призначення, тактико-технічні характеристики, способи бойового застосування крилатих ракет agm-86b(c), agm-129a.

Крилата ракета (КР) - це безпілотний літальний апарат, траєкторія польоту якого визначається аеродинамічними силами, у тому числі підъємною силою крил, тягою реактивних двигунів і силою ваги (на відміну від балістичних ракет, основна частина траєкторії яких визначається тільки дією сили ваги).

В останні роки ВС США й інших країн миру поповнилися принципово новим видом високоточної зброї - крилатими ракетами повітряного й морського базування. Основними перевагами КР є висока здатність подолання ППО, точність стрілянини й порівняно низька вартість (близько 1 млн. доларів за ракету).

Основними типами прийнятих на озброєння КР у цей час є: стратегічна КР AGM-86В“ALCM”, її модернізований варіант AGM-86С “ALCM”, крилата ракета другого покоління АСМ-129А.

Основними носіями крилатих ракет повітряного базування є бомбардувальники B-52Н.

С КР повітряного базування. КР AGM-86В“ALCM” розроблена тільки в стратегічному варіанті для стрілби на дальність 2500 км. Бойова частина ядерна, потужністю 3...5 або 200 кт, КВО=35м.

Використається комбінована система наведення: інерційна + кореляційна «Терком».

Носії - СБ В-52Н.

Вона здатна робити політ з високої дозвуковой швидкістю на малих висотах, доставляючи ядерний або звичайний заряд, до цілі з точністю до декількох десятків метрів, що дозволяє застосовувати її для рішення стратегічних завдань.

Створення крилатих ракет стало можливим завдяки новітнім науково-технічним досягненням в області створення малогабаритних, легких і високоефективних двигунів, систем наведення (працюють на нових принципах і забезпечують високу точність), сучасних ядерних і звичайних бойових частин, мініатюрних ЕОМ й іншого радіоелектронного встаткування.

Одним з головних вимог, пред'явлених до ракет, була максимально можлива уніфікація основних компонентів і вузлів різних варіантів ракет. Незважаючи на те що ракети морського й повітряного базування розроблялися різними фірмами, по суті справи, на них застосовуються ті самі двигуни, системи наведення, ядерні й звичайні бойові частини й інші компоненти.

О сновними варіантами застосування КР, на думку західних військових фахівців, є масований удар на широкому або вузькому фронті й одиночні або групові удари по обмеженій кількості об'єктів. Їхнє відпрацьовування на навчаннях країн НАТО планується здійснювати разом з літаками тактичної, палубної й стратегічної авіації.

При цьому вони можуть діяти одночасно по заздалегідь розподіленим цілям, але частіше на ракети покладає завдання придушення прикритих ПВО об'єктів перед авіаційними ударами. Зокрема, так застосовувалися ракети під час війни в зоні Перської затоки за 1 годину до підйому ударних груп авіації. Ними був нанесений масований удар по об'єктах ПВО, державного й військового керування

Тактика застосування сучасних крилатих ракет ґрунтується на високій щільності нальоту (у результаті чого відбувається перенасичення пропускної здатності системи ПВО протиборчої cтopoни), використанні бойових властивостей ракет і здійсненні різних заходів, що дезінформують систему ПВО.

С удячи з публікацій західної преси, складається наступна картина масованого удару ракет. Перед його початком підводні човни й надводні кораблі - носії крилатих ракет морського базування потай виходять на рубежі пусків, а літаки-носії - до намічених рубежів у фронтальних бойових порядках. Щоб утруднити супротивникові прогнозування ракетонебезпечних напрямків, ці рубежі призначаються на великих територіях, в акваторіях морів і за межами зон виявлення РЛС його ПВО.

Д ля досягнення високої щільності нальоту пуск КР виробляється одночасно або через короткі інтервали часу. Далі ракети виходять на розрахункові маршрути й випливають до цілям на висотах 60 - 100 м з огибанням рельєфу місцевості. Залежно від важливості й ступеня захищеності мети удар наноситься однієї або декількома ракетами.

Політ до об'єктів на гранично малих висотах знижує ефективність дії РЛС. Для скритності й раптовості вони випливають по ламаних маршрутах, міняючи курс кожні 100 - 200 км й обходячи раніше виявлені сильні угруповання ПВО. Можливість здійснення таких дій і маневрів, так само як і високій точності наведення, забезпечується завдяки бортовим системам автоматизованого керування польотом. Останні дозволяють періодично усувати накопичені помилки в районах корекції шляхом порівняння радіолокаційного зображення місцевості з інформацією, закладеної у бортових ЕОМ.

Основні недоліки існуючих СКР зводяться до наступним.

1. Бортова система наведення СКР забезпечує її пуск на видаленні не більше 700 км від берегової риси (або першого району корекції). У противному випадку через помилки інерційної системи наведення ракета може пройти повз перший район корекції.

2 . Утрудняється бойове застосування КР при тривалому польоті над водною поверхнею, тундрою й іншою рівнинною місцевістю через неефективну корекцію.

3. Відносно низька крейсерська швидкість польоту (750... 850 км/год.), що полегшує боротьбу з ракетою.

4. При польоті на малих висотах КР не можуть переборювати підйоми, крутістю більше 20°, що приводить до необхідності обльоту високих перешкод, а отже — зменшується досяжність.

5. У випадку збоїв радіолокаційного висотоміра (придушення завадами) і некоррелированности цифрової матриці в районі корекції з даними висотоміра автоматично відбувається набір висоти КР до 300 м і подальший політ за даними барометричного датчика. Це спрощує можливість знищення КР зенітними ракетними й авіаційними комплексами.

6. Для бойового застосування КР необхідно завчасно виявляти й уводити на згадку ЕОМ найбільш сприятливі райони корекції на місцевості. Це, у свою чергу, дозволяє визначити можливі ракетонебезпечні напрямки при організації боротьби із крилатими ракетами.