26 Психічні стани військовослужбовця.

Психічні стани - психологічна характеристика особистості, що відбиває її порівняно тривалі душевні переживання (підйом, натхнення, бадьорість, впевненість, рішучість, невпевненість, туга тощо).

Психічний стан як психічне явище характеризується цілісністю, є конкретною реакцією особистості на зовнішні та внутрішні стимули, служить проміжною ланкою між її психічними процесами та психічними властивостями, безпосередньо пов’язаний з ними й на певному відрізку часу відображає ставлення до власних психічних явищ, характеризує своєрідність психічної діяльності, має певні часові межі.

Можна виділити такі основні психічні стани:

- особистісні та ситуативні;

- глибокі та поверхневі;

- позитивні та негативні;

- тривалі та короткі;

- усвідомлені або неусвідомлені.

Ознаки психічних станів:

• цілісність;

• єдність переживання і поведінки;

• стійкість протягом певного часу;

• ситуативність;

• зв’язок з особистісними якостями та психічними процесами.

Динаміка психічного стану складається з таких етапів: становлення; виникнення; перебіг; кульмінація; спад; зникнення.

Цілеспрямованій роботі командира щодо управління психічними станами особового складу допомагає їх знання як основних виявів психічних процесів:

• стани емоційні – настрої, афекти, тривога, ейфорія тощо;

• стани вольові - рішучість, розгубленість, зібраність, наполегливість тощо;

• стани пізнавальні – зосередженість, сумнів, задумливість, коливання.

Напрями роботи командира щодо формування позитивних психічних станів:

• створення здорового морально-психологічного стану в підрозділі;

• високоякісна організація бойової підготовки в підрозділі;

• допомогти воїнам знайти “особистісний смисл” у військовій службі;

• оптимізація процесу спілкування між військовослужбовцями та його гуманізація;

• особистий приклад командира, його психічний стан.

Паніка – певний емоційний стан емоційне потрясіння, збентеження, жах тощо, які виникають у маси воїнів або окремого воїна, різновид поведінки натовпу внаслідок дефіциту або надлишку інформації.

Умови виникнення паніки:

• наявність стимулу, якій шокує;

• дефіцит інформації про подію особливо інформації достовірної і, водночас надлишок інформації неперевіреною, з неофіційних джерел.

Люди, які були охоплені панікою, виявляли такі особливості поведінки:

• неадекватну оцінку ситуації перебільшення небезпеки, прагнення врятуватися втечею;

• посилену метушливість, хаотизм поведінки, або, навпаки, її загальмованість;

• погіршення дисципліни, працездатності;

• пошук заспокійливих засобів наприклад, алкоголю;

• прагнення одержати інформацію.

Як запобігти й покласти край паніці, якщо вона розпочалася?

По-перше, слід добре знати сутність, причини виникнення та посилення паніки. Ці причини можна об’єднати у три групи:

• фізіологічні - втома, депресія, безсоння, психічне потрясіння, гнітюче очікування;

• психологічні - раптовість, здивування, усвідомлення безсилля перед небезпекою, незадовільне володіння зброєю, неспроможність вміло діяти на полі бою;

• соціально-психологічні – відсутність згуртованості підрозділу, втрата довіри до командирів, дефіцит надлишок інформації, бездіяльність, відсутність організованості і порядку, втрата управління в бою, негативні тенденції у морально-психологічному кліматі військового колективу.

Ці причини також спричиняють зменшення можливостей раціонально та правильно оцінити бойову ситуацію.

По-друге, ще в мирний час необхідно провадити цілеспрямовану психологічну підготовку особового складу підрозділу до подолання труднощів сучасної війни та ефективної дії на полі бою. Характер труднощів, що долає воїн в умовах сучасного бою, зміст конкретної військової спеціальності та коло службових обов’язків у бою повинні визначити зміст психологічної підготовки.

Психологічна підготовка – це цілеспрямована наукова підготовка психіки військовослужбовців до стійкої практичної діяльності у складі підрозділу на полі бою в умовах сучасної війни. Психологічна підготовка особового складу має формувати психічну стійкість і психологічну готовність.

По-третє, один із головних попереджувальних прийомів – це організація ефективного управління підрозділом в бою з одночасним формуванням у особового складу довіри до командирів. Не менш важливі для запобігання паніці такі фактори: знання військовослужбовцями своїх функціональних обов’язків, обставин, причин бойової ситуації, можливість отримання достовірної інформації про них, знання супротивника, його дій і тактики; вміння управляти своєю поведінкою в екстремальних ситуаціях тощо.

По – четверте, коли паніка виникла, покласти їй край може лише рішуче й інтенсивна дія командирів яка виведе воїнів із ситуації шоку чи потрясіння. При цьому слід мати на увазі, що панічна маса за психічним станом і діями воїнів не однорідна. Досліджуючи різні випадки, які мали місце в мирних і воєнних умовах, психологи дійшли висновку, що в натовпі, охопленого панікою, є три різнорідні групи людей.

До першої, найменшої, належать ті, які перебувають у стані вкрай тяжкого афекту. Для них характерна втрата орієнтації, не свідоме прагнення до втечі.

Другу групу складають воїни, які не втратили здатності орієнтуватися, але ситуацію сприймають поверхово. У разі рішучих та наполегливих дій командування вони здатні підкорятися наказу й виконувати цілеспрямовані дії.

Третя група - це ті, самовладання яких не похитнулось і які здатні діяти цілеспрямовано і свідомо.

Загальні заходи щодо попередження та припинення паніки в бою такі :

• усунення впливу причин паніки;

• ізоляція джерела паніки;

• недопущення передумов виникнення паніки.

По п’яте, в підрозділах, де воїни пережили паніку, необхідно вести цілеспрямовану роботу з ліквідації її наслідків. Вона має розпочинатися відразу ж після інциденту, оскільки паніка є своєрідною кризою в психології військового колективу, що залишає нездоровий слід, ослабляє психологічну стійкість підрозділу в наступних бойових діях. У зв’язку з цим, такий підрозділ доцільно використовувати лише після відповідної “оздоровчої роботи”, яку проводять за такими напрямами:

- виявлення осіб, які проявили психологічну нестійкість, і усунення їх з підрозділу;

- проведення часткової або повної перестановки особового складу, переформування підрозділу;

- уведення в підрозділ нового поповнення;

- допомога особовому складу щодо усвідомлення випадку паніки;

- цілеспрямована виховна робота з оздоровленням психологічної атмосфери у підрозділі;

• змістовна бойова підготовка тощо.