1.Основні та другорядні театри воєнних дій 1914-1918 рр.

Німеччина. За рівнем підготовки та організації німецька армія була сильнішою в Європі. У Німеччині краще за всіх розуміли значення в сучасному бою важкої артилерії та кулеметів, а також важливість залізничних комунікації!.

Крім того, на першому етапі війни давалася взнаки шовіністична пропаганда: німці беззастережно вірили у своє велике призначення та непереможність.

Австро-Угорщина. Австро-угорська армія являла собою зліпок із німецької, але поступалася їй через «гримучу суміш» різних національностей у її складі та через посередні показники в попередніх війнах. Згідно із стратегічними планами, Австро-Угорщина вважала своїми головними ворогами Росію, Сербію та Чорногорію. Основні військові сили в майбутній війні передбачалось розгорнути проти Росії.

Франція. Французька армія була меншою від німецької лише на 20%, проте людські ресурси Франції ледве перевищували половину німецьких. Головна різниця, таким чином, полягала в резервах, у Німеччині їх було багато, у Франції — майже нічого. Франція, як і більшість інших країн, сподівалась на недовгу війну та вважала, що все вирішить швидкий наступ військ, і ніяк не чекала статичної окопної війни.

Росія. Головною перевагою Росії були майже невичерпні людські ресурси та високий бойовий дух російського солдата, але вище військове керівництво було некомпетентним. Погані комунікації, географічна віддаленість союзників, а також певна промислова відсталість від провідних країн робила Росію непристосованою до довгої війки.

Англія. Воєнна міць країни ще з XVIII ст. значною мірою залежала від військово-морських сил. Британська армія була нечисленною, але високопрофесійною. Перед війною існували сумніви, чи зуміє британське командування керувати тривалою, воєнною кампанією. Деякі полководці були надто старими.