1.1 Вогнева потужність, методика її визначення

Вогнева потужність підрозділу виражається сумарним обємом завдань, які можуть бути виконані штатними та приданими вогневими засобами і відпущеною кількістю боєприпасів. Результатом реалізації вогневої потужності є збитки, що виражаються Вогнева потужність характеризується можливостями підрозділів щодо нанесення противнику збитків вогнем артилерії, танків БМП, протитанкових засобів, вогнеметів, стрілецької зброї. В обороні крім того, ураження противника досягається застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Вогнева потужність механізованої роти - це сумарний обсяг вогневих завдань, які можуть бути виконані кількістю боєприпасів, що відпущені на бій, штатними і приданими вогневими засобами. Результатом реалізації вогневої потужності є збиток, що виражається визначеним ступенем придушення або знищення противника. До показників вогневої потужності відносяться:

· кількість обєктів (цілей) противника, що уражаються, а також ступінь їх ураження;

· кількість засобів озброєння і бойової техніки противника, що знищується;

· математичне очікування збитків, що наносяться угрупуванню війська противника.

Вогнева потужність роти складається з уражаючих можливостей штатних і приданих підрозділів артилерії, протитанкових засобів, бойових машин піхоти, танків, а також стрілецької зброї. Тому методика розрахунків вогневої потужності складається із самостійних часткових методик по видах зброї і включає в себе:

1) методику розрахунку ураження противника вогнем артилерії;

2) методику розрахунку можливостей підрозділів щодо боротьби з броньованими обєктами та іншими вогневими цілями вогнем прямої наводки;

3) методику розрахунку можливостей роти щодо ураження противника вогнем стрілецької зброї.

Методика розрахунку ураження противника вогнем артилерії Артилерія своїм вогнем в бою виконує наступні завдання:

знищує або придушує засоби ядерного та хімічного нападу, артилерію та інші вогневі засоби і живу силу противника;

знищує танки, БМП, ПТУР;

подавляє живу силу, ПУ, радіоелектронні засоби;

руйнує фортифікаційні споруди противника;

проводить дистанційне мінування місцевості.

Завданнями стрільби артилерії можуть бути:

· знищення цілі;

· придушення цілі;

· руйнування цілі;

· виснаження цілі.

Знищення цілі заключається в нанесенні її таких втрат (пошкоджень) при яких вона повністю втрачає свою боєздатність, М₀=0,7-0,9 імовірності, або число поражених цілей із складу групової цілі складає > 50%. Руйнування цілі заключається в приведенні її в небоєздатний стан. Придушення цілі - тимчасова втрата нею боєздатності. М₀ число поражених цілей 30%. Виснаження цілі заключається в морально-психологічних діях на живу силу противника, веденням турбуючого вогню.

Нерухомі неспостерігаємі, відкрито розташовані не броньовані цілі, як правило знищуються, а укриті та броньовані цілі - придушуються чи знищуються. Для стрільби по таких цілях залучається не менше батареї. Абатр, мінбатр і взводи (секції), а також окремі гармати поражаються на вогневих позиціях, батр. САУ знищуються, а взводи самохідних мінометів придушуються. Ураження батр САУ здійснюється, як правило негайно, після їх виявлення вогневими нальотами, які ведуться поверховим вогнем. Відкрито розташована жива сила та вогневі засоби, як правило, знищуються, а укриті - придушуються. ПТЗ противника в залежності від обстановки знищуються або придушуються. Обєктами та цілями для ураження вогнем артилерії звичайно є: взводні опорні пункти, мінв, КСП, РЛС, роти в районі зосередження та на марші. Чим же визначаються вогневі можливості артилерії? Вони визначаються:

характером цілей і прийнятою щільністю ураження;

кількістю наявних гармат та мінометів;

кількістю та якістю відпущених на стрільбу боєприпасів;

часом за який повинні бути вирішені поставлені завдання.

В залежності від кількості гармат, які має батальйон (рота), режиму вогню для кожної артсистеми визначається кількість снарядів та мін, які можна випустити (вистрілити) за цей час. Поділивши цю кількість на середню норму витрат боеприпасів, отримаємо кількість обєктів, які можна придушити знищити за час АП атаки.

Методика розрахунку можливостей підрозділів по боротьбі з броньованими обєктами противника

Методика розрахунку базується на використанні коефіцієнтів бойової ефективності ПТЗ (танків, ПТУР, БМП, РПГ, БМПТУР, СПГ, ПТП, ручні гранати). Для кожного ПТЗ, дослідним шляхом, починаючи з РПГ визначені коефіцієнти, які показують, яку кількість танків та інших бронеобєктів може знищити той чи інший ПТЗ, до того як він вийде з ладу.

Чисельник - * танки противника в окопі

Знаменник - відкрито розташовано

Чисельник - ** відкрито розташовані свої ПТЗ

Знаменник - свої ПТЗ в окопі

Чисельник - *** розташування своїх ПТЗ в окопі

Знаменник - відкрито розташовані свої ПТЗ

Використовуючи формулу: МТ= КВЗ х РБЕ ми отримаємо, виходячи з організації МР (ТР).

Для того, щоб провести підрахунок можливостей, необхідно перемножити кількість ПТЗ на їх коефіцієнт. При веденні бою прямим наведенням на ПКО і в найближчій глибині оборони в період вогневої потужності атаки прийнято, що для знищення однієї цілі потрібно призначити 2-3 ПТЗ. При переході в наступ з безпосередньо зіткнення з противником в МР на БТР для цієї мети залучається ПТУР «Метис» - 3 одиниці. В роті, озброєній БМП і танковій роті залучається до 50-60% танків і БМП. Вище перераховані засоби роти своїми засобами можуть знищити до 5-6 цілей. МБ на БТР в обороні може залучити при побудові бойового порядку в 2 ешелони ПТУР «Метис» - 6 шт., ПТУР «Фагот» - 6 шт., СПГ-9 - 3 і РПГ 7 - 18 шт. Всього - 33 ПТЗ, якими можливо знищити - 30 атакуючих танків противника. Прийнято вважати, що 70% можливостей ПТЗ і танків використовується в обороні для боротьби з танками противника, а 30% в обороні з його БМП (БТР) та іншими бронеобєктами. Можливості вказаних засобів в обороні з БМП (БТР) противника в 2-3 рази більше, ніж з танками, так як вони мають слабий броньовий захист, який захищає особовий склад від куль та осколків снарядів та мін і природно після попадання першого снаряду будуть виходити з ладу.

Методика розрахунку можливостей підрозділу по ураженню живої сили противника вогнем стрілецької зброї.

Методика розрахунку базується на порівнянні щільності вогню стрілецької зброї сторін, яка виражається кількістю куль на 1 м фронту у вказаному секторі (смузі) ведення вогню. При цьому досвідом встановлено, що при наступі роти в пішому порядку при підході її до оборони противника на 400 м відкривається вогонь із усіх видів зброї по його ПКО із щільністю 8-10 куль на 1 м фронту в хвилину і ведеться з такою щільністю на протязі 4 хвилини (при атаці з швидкістю 100 м за хвилину). Така щільність вогню приводить до втрат противника в живій силі до 30% на ПКО.