4. Державні нагороди України

Згідно зі статтею 106 Конституції України, Президент України нагороджує державними нагородами, встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними.Згідно із законом України від 16 березня 2000 року, державні нагороди України є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.Державну нагороду України може отримати будь-який громадянин України, а також громадяни іноземних держав за особисті заслуги перед Україною.Нагородження державними нагородами України здійснюється указами глави держави. Нагородженому вручається державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження нею.

 Державна нагорода України – звання «Герой України» Державна нагорода України – «Орден князя Ярослава Мудрого» Державна нагорода України – орден «За заслуги» Державна нагорода України – «Орден Богдана Хмельницького» Державна нагорода України – орден «За мужність» Державна нагорода України – «Орден княгині Ольги» Державна нагорода України – «Орден Данила Галицького» Державна нагорода України – медаль «За військову службу Україні» Державна нагорода України – медаль «За бездоганну службу» Державна нагорода України – відзнака «Іменна вогнепальна зброя» Атрибути державних нагород України Почесні звання України

Найвищою нагородою нині є звання Героя України. З нього і розпочнемо нашу розповідь. Нагорода за героїзм Історія найпочеснішого звання «Герой України» розпочалася задовго до здобуття сучасною Україною власної державності. У далекому 1934 р. група радянських льотчиків вивезла з північної криги полярників затонулого пароплаву «Челюскін». Пілотам доводилося літати у сорокаградусний мороз, в умовах полярної ночі. Їхній подвиг викликав загальне захоплення. І для його відзначення було встановлено найвищу ступінь відзнаки – звання Героя Радянського Союзу. 20 квітня 1934 р. його присвоїли сімом льотчикам, першим серед яких був Анатолій Ляпідевський. Пілоти отримали ордени Леніна: зірки Героя тоді ще не існувало. Її встановили лише 1 серпня 1939-го. П’ятикутна зірочка з полірованого золота носилася на чотиригранній колодці, обтягненій червоною стрічкою. За весь час існування СРСР цієї найвищої державної нагороди удостоїлися близько 12,5 тисяч чоловік. Під час війни 1941-1945 рр. звання Героя Радянського Союзу присуджувалося 11 500 разів, 104 особи отримали його двічі, а троє – тричі. Це були маршал Г. Жуков та льотчики-винищувачі А. Покришкін й І. Кожедуб. Іван Кожедуб – українець за походженням, збив 62 ворожі літаки, найбільше з усіх пілотів Антигітлерівської коаліції. До числа тричі Героїв у післявоєнні роки потрапив і старенький маршал Семен Будьонний, якого нагородили за колишні заслуги. А Жуков 1956 року отримав четверту зірку – за придушення народного повстання в Угорщині й випробування атомної зброї на радянських військовослужбовцях під час навчань на Тоцькому полігоні… Подібні післявоєнні нагородження підривали високий авторитет геройського звання. Остаточно його дискредитувала партійна номенклатура в останнє десятиліття існування СРСР. Старці з політбюро почали присвоювати звання Героя один одному на дні народження, а генсека Брежнєва обвішали зірками як новорічну ялинку. Народ з презирством називав брежнєвські нагороди «липовими». До того ж згодом з’ясувалися факти торгівлі державними нагородами. Правда, йшлося про звання Героя Соціалістичної Праці, яке у народі мало менший авторитет, ніж звання Героя Радянського Союзу. Адже його давали не за особисті подвиги, а за «трудові звершення». Проте більшість зірок отримали таки люди, гідні поваги і найвищих відзначень. Шкода, що через марнославство номенклатурників народна повага до високих нагород поступово сходила нанівець. Без поваги до власних традицій Історія Української держави розпочалася не 1991 року, а значно раніше. Тільки у ХХ ст. було декілька спроб відновити власну державність, і деякі з них супроводжувалися створенням української нагородної системи. Так, 24 січня 1919-го Законом УНР встановлювалася нагорода «Слава Україні» двох ступенів – для старшин і козаків, що відзначилися у боях. У 1920-му затверджено ордени «Визволення» двох ступенів та «Залізний хрест» (за Зимовий похід і бої 6 грудня 1919 – 6 травня 1920 р.). А в еміграції з’явилася 1932 року така почесна нагорода, як Хрест Симона Петлюри. Свої бойові ордени і медалі мала й Західноукраїнська Народна Республіка. Серед них варто відзначити Орден Оборонців Львова декількох ступенів і відзнаку за хоробрість «Тризуб». Для військовиків такі нагороди мають важливе значення – за ними можна прослідкувати бойовий шлях нагородженого і побачити, наскільки мужнім і активним він був при виконанні свого військового обов’язку. Про систему нагород подбала і створена у липні 1944 р. Українська Головна Визвольна Рада (УГВР) – своєрідний український передпарламент, покликаний формувати нову державну владу, спираючись на міць Української Повстанської Армії. Вона надавала воякам УПА і цивільним особам відзначення «за виявлені в боях мужність і героїзм» або «за видатні заслуги для національно-визвольної боротьби українського народу». Командири та бійці УПА могли отримати Хрести Бойової Заслуги – бронзові, срібні або золоті. Цивільні особи нагороджувалися срібними чи золотими Хрестами Заслуги. Ці нагороди були встановлені Головним Командуванням УПА 1943 року, а УГВР згодом затвердила їх, ще й у 1948 р. ввела медаль «За боротьбу в особливо важких умовах». Командуючий УПА генерал-хорунжий Шухевич отримав найвищу нагороду – Золотий Хрест Бойової Заслуги 1-го класу. Його противники дотепер розпускають плітки, що «гауптштурмфюрер СС Шухевич отримав з рук Гітлера німецький Залізний хрест». Декілька місяців тому родина колишнього командувача УПА виграла судову справу у лідера КПУ Петра Симоненка, який публічно повторював цю вигадку. Доведено, що жодних гітлерівських нагород Роман Шухевич ніколи не мав і в СС не служив. А про його українські нагороди широкий загал нічого не знає і дотепер – історія вітчизняної нагородної системи взагалі знаходиться десь на периферії громадської уваги. Бо зі справжньою історією України пов’язана слабо. Більшість сучасних українських орденів створювалася з подачі Дмитра Табачника, який деякий час очолював Адміністрацію Президента Леоніда Кучми. Розробляючи нагородну систему України, він нічого не взяв з тих українських нагород, що існували раніше. Але зробив деякі запозичення з нагородних систем царської Росії та СРСР. Так, під кінець царювання Миколи ІІ було встановлено орден святої рівноапостольної княгині Ольги для нагородження жінок. У 1916 р. його отримала В.П. Панаєва, три сини-офіцери якої загинули на полях Першої світової війни. Вважається, що більше цю нагороду не видавали. А в сучасній Україні встановлено орден княгині Ольги, який вручається жінкам за різноманітні заслуги. Орден… «За взяття Печерських пагорбів» З радянської системи нагород взято орден Богдана Хмельницького. Правда, зовні він докорінно відрізняється від свого попередника: радянський являв собою п’ятикутну зірку з барельєфом українського гетьмана, а нинішній – хрест, на якому зображено родовий герб Богдана Хмельницького. Помітно відрізняється і статут сучасного ордена. Ця нагорода повинна була стати найвищою військовою і видаватися за особисті подвиги чи успішне командування військами. Проте їй судилася інша доля. До чергового ювілею перемоги над гітлерівською Німеччиною нею нагородили всіх ветеранів війни, що дожили до нашого часу і раніше були нагороджені радянськими орденами. Повторено те, що Горбачов зробив 1985 року з орденом Вітчизняної війни. Під час війни для нагородження цим орденом треба було збити ворожі літаки або підбити танки противника, утопити ворожий бойовий корабель або з боєм захопити артилерійську батарею – тобто, здійснити справжній подвиг. А через сорок років орден отримав кожен учасник війни, хто просто дожив до того часу. Відтак в очах колишніх фронтовиків відбулося знецінення бойової нагороди. Подібні масові нагородження нівелюють самий сенс існування системи нагород. Значної шкоди завдає їм кулуарність нагородження, видача орденів згідно займаним посадам, а не за конкретні справи. Так би мовити, отримують начальнички ордени «за взяття Печерських пагорбів». Сучасні українські нагороди знецінені тим, що їх роздають чиновники один одному, не рахуючись з думкою народу. Продовжують недобру радянську традицію. P.S.Нагадаємо, через недосконалість закону «Про державні нагороди України» звання Герой України позбавили провідників національно-визвольного руху Степана Бандеру та Романа Шухевича, які офіційно не були громадянами України, адже проживали на її території до проголошення незалежності. На цій самій підставі порушується питання про позбавлення звання Герой України видатних діячів мистецтва – поета Василя Стуса та композитора Володимира Івасюка. ОПИС відзнаки Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого»

Знак відзнаки Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» (далі – орден князя Ярослава Мудрого) І ступеня виготовляється зі срібла і являє собою рівносторонній хрест із заокругленими кінцями, увінчаними мініатюрними хрестиками. Сторони хреста покрито білою і блакитною емаллю, між ними розходяться фігурні промені. На верхньому кінці знака розміщено дужку у вигляді вінка з дубового листя, на який накладено старослов'янську літеру «У» (Україна) з синьої емалі.

Посередині знака – круглий емалевий темно-синій медальйон з позолоченим рельєфним зображенням профілю князя Ярослава Мудрого. Медальйон обрамлено двома пружками, між якими по колу, покритому білою емаллю, напис «Ярослав Мудрий». Пружки, напис, хрестики, промені, дужка – позолочені.

Зворотний бік знака – плоский, з вигравіруваним номером знака та словами «Мудрість, честь, слава».

Розмір знака – 60 мм.

Знак ордена за допомогою дужки і двох кілець прикріплюється до орденського ланцюга, що носиться на шиї. Орденський ланцюг складається з 17 медальйонів (чотири – овальні з зображенням Державного Герба України і Державного Прапора України, п'ять – круглі з зображенням стилізованої старослов'янської літери «ять», вісім – круглі з рослинним орнаментом), розміщених у відповідній послідовності. Медальйони з'єднані між собою кільцями. Орденський ланцюг виготовляється з позолоченого срібла, покривається блакитною, синьою і жовтою емаллю.

Зірка ордена князя Ярослава Мудрого виготовляється зі срібла і має форму восьмикутної випуклої зірки з позолоченими і срібними розбіжними променями.

Посередині зірки – круглий медальйон з зображенням на темно-синьому емалевому тлі старослов'янської літери . Медальйон обрамлено двома пружками, між якими на позолоті – декоративний орнамент із блакитної і темно-синьої емалі. Пружки, орнамент, літера  – позолочені, рельєфні. На зворотному боці зірки – застібка для прикріплення зірки до одягу (плечової стрічки).

Розмір зірки між протилежними кінцями: 80 мм – для носіння на грудях, 65 мм – для носіння на плечовій стрічці.

Знаки ордена князя Ярослава Мудрого II і III ступеня ті самі, що й знак ордена І ступеня. У верхній частині хреста до дужки прикріплено фігурне кільце, крізь яке протягується стрічка для носіння знака ордена на шиї.

Знаки ордена князя Ярослава Мудрого IV і V ступеня ті самі, що й знак ордена І ступеня, але рельєфне зображення профілю князя Ярослава Мудрого срібне.

Знак ордена за допомогою кільця з'єднується з орденською колодкою, обтягнутою шовковою муаровою стрічкою синього кольору шириною 30 мм. У центрі колодки знака ордена князя Ярослава Мудрого IV ступеня – рельєфне зображення дубової гілки зі срібла. Рамка колодки позолочена. На зворотному боці колодки – застібка для прикріплення знака ордена до одягу. Довжина колодки – 45 мм, ширина – 34 мм.

Стрічка ордена князя Ярослава Мудрого шовкова муарова синього кольору з двома поздовжніми жовтими смужками з країв. I ступінь. Ширина плечової стрічки – 100 мм, ширина кожної жовтої смужки – 8 мм, відстань від краю стрічки – 5 мм. Ширина стрічки для банта – 70 мм, ширина кожної смужки – 5 мм, відстань від краю – 3 мм. II і III ступінь. Ширина стрічки – 30 мм, ширина кожної смужки – 4 мм, відстань від краю – 2 мм.  IV і V ступінь. Стрічка для колодки знаків ордена шовкова муарова синього кольору. Ширина стрічки – 30 мм.

Планка ордена князя Ярослава Мудрого І ступеня виготовляється з позолоченого срібла і являє собою прямокутну рамку, яка обрамляє орденську стрічку. По периметру планки – рельєфне зображення гірлянди з дубового листя. Ширина стрічки – 24 мм, ширина всіх жовтих смужок – 3 мм. Розмір планки: довжина – 18 мм, ширина – 30 мм.

Мініатюра знака ордена князя Ярослава Мудрого виготовляється з позолоченого срібла і являє собою знак ордена у зменшеному вигляді. Мініатюра за допомогою дужки та кільця з'єднується з прямокутною колодкою. Колодка виготовляється з позолоченого срібла, покрита блакитною емаллю. На зворотному боці колодки – застібка для прикріплення мініатюри до одягу. Розмір мініатюри: довжина – 36 мм, ширина – 32 мм. Висота колодки – 22 мм, ширина – 18 мм.