Тема 13. “Відділення в обороні”.
Заняття 1. “Відділення в обороні”.
Навчальна та виховна мета:
Вивчити зі студентами місце і роль механізованого відділення в обороні, його бойові можливості.
Навчити студентів послідовності фортифікаційного обладнання позиції відділення.
Виховувати у студентів вміння працювати в якості командира механізованого відділення при організації оборони.
Час: 2 години.
Метод: розповідь-бесіда.
Вид заняття: групове заняття
Місце проведення: клас.
Література:
“Бойовий статут Сухопутних військ. Частина ІІІ, Київ Видавництво, Варта ” 1995рік.
“Подготовка офицеров запаса Сухопутных войск” Москва Военное издательство 1989.
“Тактика (взвод, отделение, танк)”, Москва В.И., 1985.
“Тактика”, Москва В.И., 1987.
Навчально-матеріальне забезпечення:
Плакат “Механізований відділення в обороні”.
Плакат “Порядок роботи командира відділення”.
Макет місцевості.
Навчальні питання та розрахунок часу:
І Організація заняття - 5 хв.
ІІ Навчальні питання
Вступ - 5 хв.
Основи оборони. - 15 хв.
Механізоване відділення в обороні . - 15 хв.
Бойові можливості відділення в обороні. -45хв.
ІІІ Заключна частина - 5 хв.
Організаційно-методичні вказівки.
При розгляді першого питання, з використанням плакату “Механізоване відділення в обороні” ознайомити студентів з місцем і роллю механізованого відділення в обороні. Розкрити бойовий порядок відділення в обороні та його бойові можливості в обороні.
При розгляді другого питання при вивченні позиції відділення і її елементів, інженерного обладнання, необхідно використовувати макет місцевості.
При вивченні третього питання необхідно розкрити послідовність і зміст роботи командира відділення при організації оборони з використанням плакату “Порядок роботи командира відділення”. Розібрати порядок дій особового складу відділення під час ведення оборони. Розкрити особливості організації оборони вночі.
Вступ.
Оборона виникла одночасно з наступом, по скільки бойові дії являють собою двохсторонній процес: якщо одна сторона нападає, то є наступ, друга відбиває напад, то є оборона.
Нерівність сил і засобів, наявність у наступаючих військ ініціативи і можливості вибору направлення і часу нанесення ударів, ще на ранніх ступенях розвитку воєнного мистецтва виявили основну ціль оборони і способи її досягнення.
Війська які обороняються ставили перед собою ціль відбити наступ (удар) переважаючих сил противника, нанести йому своїми силами і засобами значні втрати і утримати визначений пункт або район місцевості. При цьому війська що обороняються займали вигідну позицію, яка перехоплює напрямок удару противника і дозволяє зупинити його наступ. Якщо вони не мали змоги досягти цього на одній позиції, то наносили ураження противнику на декількох, послідовно займаних позиціях. Після того як наступаюча сторона, понісши втрати, втрачала ініціативу в силах і засобах, війська що обороняються старалися використати дані умови для послідуючого переходу в наступ.
З появою массових, багатомільйонних армій, розгортанням бойових дій на фронтах протяжністю в сотні і тисячі кілометрів використання оборони визначалося не тільки необхідністю протистояння наступаючому противнику, але і вимогам відповідності наступаючих дій на одних напрямках з обороною на інших. В зв’язку з цим розширювалися і цілі оборони. Її цілями також стали: економія сил і засобів на одних напрямках для переваги над противником і веденням наступу на інших, більш важливих напрямках; утримання захоплених в ході наступу рубежів, відбиття контрударів або контрнаступу противника; прикриття флангів і тилу наступаючих груп; закріплення досягнутих рубежів і виграшу в часі для підготовки до послідуючого наступу. Таким чином, використання оборони багато в чому підпорядковувалось інтересам наступу.
Способи досягнення цілей оборони в основному визначалося засобами збройної боротьби. З появою вогнестрільної зброї ураження противника який наступає досягалося в першу чергу вогнем піхоти і артилерії, а в роки першої і особливо другої світових війн, крім того: вогнем танків, протитанкових засобів і ударами авіації.
Оскільки війська що обороняються, як правило, поступалися наступаючому противнику в силах і засобах і були залежні від них в діях, приходилось вишукувати шляхи підвищення ефективності ураження противника. Щоб позбавити його переваг в силах і засобах, перш за все використовувалися такі фактори, як місцевість і час.
Позиції для оборони обиралися по можливості за суттєвими перешкодами, на командних вершинах і хребтах, які забезпечували добру оглядовість і обстріл місцевості перед переднім краєм. Природні перешкоди ускладнювали дії не тільки піхоти наступаючого противника, але і його танків. Важливого значення набуло інженерне обладнання позицій, а також використання військами різних загороджень.
Сторона яка обороняється бажала зайняти обрані позиції завчасно, для того, щоб мати час на їх інженерне обладнання і проведення інших заходів по підготовці до оборони. Крім того, позиції вибиралися, як правило, на такій відстані від наступаючого противника, яка б вимагала від нього затратити час на підхід до них, а потім для підготовки військ до наступу.
Досвід бойових дій показав, що сторона яка обороняться добивається успіху в тому випадку, якщо не тільки вражає противника вогнем з підготовлених позицій, використовує маневр силами і засобами, але й наносить противнику удари у відповідь.
Основними способами досягнення мети оборони було ураження противника вогнем всіх видів в поєднанні з загородами; стійке утримання підготовлених в інженерному відношенні позицій; використанню гнучкого маневру вогнем, силами і засобами; проведенням контратак. Розуміється, дані способи дій найбільш ефективно використовували війська, які проявляли стійкість в обороні, були підготовані до ведення тривалого оборонного бою в тяжких умовах, уміло використовуючи всю силу вогню і бойової техніки.
Важливою перевагою сторони яка обороняється залишається можливість більш широкого використання на напрямках наступу противника загород, особливо мінно-вибухових.
Війська які обороняються мають більш широкі можливості ефективного використання маскування. Приховуючи дійсне і показуючи зовсім інше положення, вони змушують противника використовувати боєприпаси, здійснювати удари по неіснуючих об’єктах. Тому при вмілому і своєчасному використанні своїх переваг оборона може протистояти наступу переважаючих сил противника.