3.1.2. Правила стрільби з автомата

Правила стрільби – основні положення й рекомендації з підготовки й ведення стрільби з різних видів зброї.

Правила стрільби з автоматів містять рекомендації з вибору цілі, прицілу й точки прицілювання, виду вогню й способу стрільби, корегування стрільби, а також по способах стрільби по різним наземним і повітряним цілям.

Загальні рекомендації:

Для успішного виконання завдань у бою необхідно:

• безупинно спостерігати за полем бою;

• швидко й правильно підготовляти дані для стрільби;

• уміло вести вогонь по будь-яким цілям у різних умовах бойової обстановки як удень, так і вночі; для ураження групових і найбільш важливих поодиноких цілей застосовувати зосереджений вогонь^*;

• спостерігати за результатами вогню й уміло його корегувати;

• слідкувати за витратою патронів у бою й вживати заходів до своєчасного їх поповнення.

Спостереження за полем бою й цілевказування

Спостереження ведеться з метою своєчасного виявлення розташування й дій супротивника. Крім того, у бою необхідно спостерігати за сигналами й знаками командира й за результатами свого вогню.

Спостереження ведеться неозброєним оком.

Особливу увагу при спостереженні треба звертати на сховані підступи. Місцевість оглядати справа наліво від найближчих предметів до найдальших. Огляд робити непомітно.

Про помічені на полі бою цілі необхідно негайно доповісти командирові й правильно вказати їх розташування. Ціль указується усною доповіддю або трасуючими кулями. Доповідь повинна бути короткою, ясною і точною, наприклад: “Прямо - широкий кущ, ліворуч – кулемет”; “Орієнтир другий, вправо два пальці, під кущем – спостерігач”.

Вибір цілі

Для автоматів найбільш характерними є живі цілі – розрахунки кулеметів і гармат, групи стрільців або окремі фігури, які ведуть вогонь із різних положень, а також жива сила на автомобілях мотоциклах і т. п. Крім того, з автоматів вогонь ведеться й по повітряним цілям. Цілі на полі бою можуть бути нерухомими, такі, що з'являються на короткий час і рухомі.

Автоматник у бою, як правило, веде вогонь по цілям, які зазначені йому командиром.

Якщо стріляючому в бою ціль для ураження не зазначена, він вибирає її сам. У першу чергу необхідно уражати найнебезпечніші й важливі цілі, наприклад розрахунок кулеметів і гармат, командирів і спостерігачів супротивника. Із двох рівних по важливості цілей вибирають для обстрілу найближчу й найбільш уразливу. З появою під час стрільби нової, більш важливої цілі, негайно перенести вогонь на неї.

Вибір прицілу й точки прицілювання

Для вибору прицілу й точки прицілювання необхідно визначити відстань до цілі та врахувати зовнішні умови, які можуть чинити вплив на дальність та напрямок руху кулі.

Відстань до цілей визначається окоміром різноманітними способами.

Так, відстань до цілі можна визначити за допомогою прицільного приладдя автомата. Мушка автомата на визначеній відстані перекриває визначений відрізок; це – перекривна величина мушки. Мушка автомата на відстані 100м перекриває 25см, на відстані 200м – 50см, на 300м – 75см і т.д. Використовуючи значення перекривної величини мушки, можна визначити відстань до цілей противника, наприклад: мушка автомата в 2 рази більша ширини фігури людини (0,5м), тобто мушка перекриває 1 м. Відстань в цьому випадку до людини складає 400 м. (Рис. 68).

Рис. 68. Вимірювання відстані до цілі.

При стрільбі на відстані до 400 м вогонь потрібно вести, як правило, з прицілом 4 або „П”, цілячись в нижній край цілі або в середину, якщо ціль висока (бігуча фігура, яка рухається і т.д.)

При стрільбі на відстані, які більше 400м, приціл встановлюють відповідно відстані до цілі, закругленою до цілих сотень метрів. За точку прицілювання, як правило, приймається середина цілі. Якщо обставини не дозволяють змінити установлення пристрою прицілювання в залежності від відстані до цілі, то в границі відстані прямого пострілу вогонь потрібно вести з прицілом, відповідаючим відстані прямого пострілу, цілячись в нижній край цілі.

На відстань і напрямок руху кулі суттєвий вплив чинять зовнішні умови.

Так, суттєве відхилення зовнішніх умов від табличних (нормальних) змінює дальність польоту кулі або відхиляє її в бік від напрямку (площини) стрільби^*.

Дальність польоту кулі при стрільбі в літніх умовах збільшується в порівнянні з табличними, а взимку зменшується.

Потрібно враховувати, що дальність польоту кулі при стрільбі в літніх умовах збільшується небагато, тому вносити поправку до прицілу або в положення точки прицілювання не потрібно. Дальність польоту кулі при стрільбі взимку (в умовах низьких температур) на відстані більше 400м зменшується на значну величину (50 – 100м), тому необхідно при Т° повітря вище -25°С точку прицілювання вибирати на верхньому краю цілі, а при Т° повітря нижче -25°С збільшувати приціл на одну поділку.

Боковий вітер має значний вплив на політ кулі, відхиляючи її в бік. Величина відхилення кулі залежить від швидкості та напрямку бокового вітру, а також від відстані до цілі. Чим сильніше боковий вітер, чим ближче до 90° кут, під яким він дме, та чим далі ціль, тим на більшу величину відхилиться куля вбік від напрямку стрільби. У зв'язку з цим необхідно вносити поправку на боковий вітер.

Величини поправок на боковий помірний вітер (швидкість 4 м/с) в метрах та фігурах людини приводяться в таблицях.

Вибір моменту відкриття вогню

Момент відкриття вогню визначається наказом командира „Вогонь”, а при самостійному веденні вогню – в залежності від обставин та знаходження цілі.

Найбільш вигідний момент для відкриття вогню:

• коли ціль можна вразити раптово з близької відстані;

• коли ціль добре видно;

• коли ціль купчиться, підставляє фланг або піднімається на весь зріст;

• коли ціль наближається до місцевого предмету (орієнтиру), по якому установка прицілу уточнена стрільбою;

• при русі, коли коливання машини найменше.

Раптовий вогневий напад на супротивника (особливо з флангу) приголомшує його й наносить йому найбільшої поразки.

Ведення вогню, спостереження за його результатами й корегування

При веденні вогню стріляючий повинен уважно спостерігати за результатами вогню й корегувати його.

Спостереження за результатами свого вогню ведеться по рикошетам, трасам куль і по поводженню супротивника.

Корегування вогню здійснюється зміною положення точки прицілювання по висоті й бічному напрямку або зміною установлення прицілу. Точки прицілювання виносяться на величину відхилення рикошетів або трас убік протилежний відхиленню їх від цілі.

Якщо відхилення куль від цілі по відстані перевищує 100м, то необхідно змінити установлення прицілу на одну поділку.

Для корегування вогню по трасах необхідно, щоб стрільба велася патронами зі звичайними й трасуючими кулями у співвідношенні: на три патрони зі звичайними кулями один патрон із трасуючою кулею, першим повинен бути патрон із трасуючою кулею.

Ознаками, які вказують на дійсність свого вогню^** , можуть служити:

• втрати супротивника;

• перехід його від перебіжок до переповзань;

• розчленовування й розгортання колони;

• ослаблення або припинення вогню супротивника;

• відхід його або вихід в укриття.

Стрільба по нерухомим цілям і цілям, що з'являються

Поодиноку ціль, яку ясно видно, обстрілювати короткими або довгими чергами залежно від важливості цілі, її розмірів і дальності до неї. Чим небезпечніше або чим далі ціль, тим довшою повинна бути черга. Вогонь ведеться до того часу, поки ціль не буде знищена або не сховається.

Для ураження цілі, що з'являється, необхідно помітити місце її появи, швидко приготуватися до стрільби та відкрити вогонь. Швидкість відкриття вогню має вирішальне значення для ураження цілі. Ціль, яка з'являється, вражати чергами, які швидко здійснюються одна за одною.

Групову ціль, яка складається з окремих, чітко видимих фігур, обстрілювати чергами, послідовно переносячи вогонь із однієї фігури на іншу.

Широку ціль, яка складається з нечітко видимих фігур або замасковану, і поодиноку замасковану ціль обстрілювати з розсіюванням куль по фронту цілі (маски) або з послідовним переносом точки прицілювання від одного флангу цілі (маски) до іншого.

Стрільбу по живій силі супротивника, яка атакує на дальності від 200 м і ближче, вести довгими чергами з розсіюванням куль по фронту цілі.

Стрільба по рухомим цілям

При стрільбі по цілі, яка рухається під кутом до напрямку стрільби, точку прицілювання необхідно вибирати поперед цілі й на такій відстані від неї, щоб за час польоту кулі ціль пересунулася на цю відстань.

Відстань, на яку переміщається ціль за час польоту кулі до неї називається упередженням. Упередження на рух цілі береться у фігурах цілі або в метрах. Для визначення упередження при стрільбі з автомата керуються спеціальною таблицею.

Вогонь по цілі, яка рухається під кутом до напрямку стрільби, ведеться способом супроводу цілі або способом вижидання цілі (вогневого нападу).

Стрільба по повітряним цілям

По літаку, який летить осторонь або над автоматником, вогонь ведеться загороджувальним або супровідним способом.

По літаку, який пікірує убік стріляючого, стрільбу вести безперервним вогнем із прицілом 4 або „П”, прицілюючись у головну частину цілі або наводячи автомат по стволу. Вогонь відкривати на відстані 700 - 900м.

По повітряним цілям, які летять повільно – вертольотам, транспортним літакам, а також парашутистам, вогонь ведеться супровідним способом. Упередження визначається й відраховується у видимих розмірах цілі (у фігурах). При веденні вогню супровідним способом автоматник утримує лінію прицілювання поперед літака (вертольота) на величину потрібного упередження й робить довгу чергу.

Вогонь по парашутистах ведеться довгими чергами.

Упередження при стрільбі по повітряним цілям і точка прицілювання при стрільбі по парашутистах визначається з таблиць 9 і 10.