Вступ

Тенденції до зростання щільності населення, нестабільності, промисловості, недосконалості економічної та політичної культури, що мають місце в Україні невідємно повязані з підвищенням рівня ризику виникнення надзвичайних ситуацій різного характеру від обєктового до глобального рівнів.

Сучасні міста як елементи державної системи управління, є складними та розгалуженими системами управління з територіально-часовим імовірнісним розподілом технічно-технологічних, соціально-політичних та економічних параметрів, що призводить до концентрації на їх території надзвичайних ситуацій.

Одним із шляхів підвищення ефективності безпеки в містах є необхідність створення системи моніторингу потенційно-небезпечних обєктів, що в свою чергу не можливе без принципового перегляду з метою їх чіткого визначення, принципів побудови систем безпеки місцевого рівня.

Оцінку потенційних збитків необхідно проводити на стадіях передпроектних та науково-дослідних розробок при виборі пріоритетних заходів захисту конкретної ділянки території, при обґрунтуванні вибору варіантів розташування міського будівництва на територіях з екстремальними природними умовами, при розробці генеральних планів міст, проектів забудови, пропозицій щодо розширення, реконструкції та технічного переозброєння підприємств, при розробці схем інженерного захисту територій.