Історія створення багатоствольних систем озброєння з обертальним блоком стволів

курсовая работа

Розділ 2. Еволюція багатоствольних систем озброєння у вигляді кулемета системи Гатлінга та нових варіантів мітральєза

Необхідність подальшого вдосконалення зброї призвело до винайдення кулемета, як зброї, здатної максимально ефективно протидіяти значній кількості живої сили суперника. У другій половині XIX століття військові були надзвичайно спантеличені зниженням ефективності артилерії проти піхоти. Для звичного пострілу картеччю необхідно було підпустити ворога на 500-700 м, а нові далекобійні гвинтівки, надійшли на озброєння піхоти, попросту не дозволяли цього зробити. Однак винахід унітарного патрона позначило новий напрям у розвитку вогнепальної зброї: збільшення скорострільності. У результаті майже одночасно зявилися кілька варіантів вирішення проблеми.

Один з перших зразків кулемета був запатентований у 1862 р. Його винахідник - Річард Гатлінг. Цей інженер винайшов багатоствольний скорострільний кулемет, який було прийнято на озброєння Армії Півночі, коли вона брала участь у громадянській війні Америки. Новизна була в тому, що патрони вільно подавалися з бункера. Це дозволяло навіть недосвідченому стрільцю у високому темпі вести стрільбу. За хвилину вдавалося зробити не менше чотирьохсот пострілів [13, с. 617].

Річард Гатлінг народився 12 вересня 1818 в окрузі Хартфорд (штат Коннектикут) в сімї фермера. З дитинства він захоплювався винахідництвом, допомагаючи своєму батькові лагодити сільськогосподарську техніку. Свій перший патент (на сівалку) Річард отримав у віці 19 років. Але, незважаючи на своє захоплення, він вирішив стати лікарем і в 1850 році закінчив медичний коледж в Цинциннаті. Однак пристрасть до винахідництва перемогла. У 1850-х Гатлінг винайшов кілька механічних сівалок та гребний гвинт нової системи, але найвідоміший винахід він зробив пізніше.

4 листопада 1862 він отримав патент за номером 36836 на конструкцію, яка назавжди вписала його імя в історію зброї, - Revolving Battery Gun. Проте автор смертоносного винаходу, як і належить лікарю, відчував до людства найкращі почуття. Сам Гатлінг писав про це так: «Якби мені вдалося створити механічну систему стрільби, яка завдяки своїй скорострільності дозволила б одній людині замінити на полі бою сотню стрільців, необхідність у великих арміях відпала б, що призвело б до значного зменшення людських втрат». Після смерті Гатлінга журнал Scientific American опублікував некролог, де були такі слова: «Ця людина не мав собі рівних по доброті і сердечності. Йому здавалося, що якщо війна зробиться ще жахливішою, то народи втратять нарешті бажання вдаватися до зброї». Лікар винайшов зброю, яка мала зменшити кількість солдатів у арміях, але натомість кількість загиблих у майбутніх конфліктах значно зросла [15].

Заслуга Гатлінга складалася зовсім не в тому, що він першим зробив багатоствольну зброю, - як вже було зазначено, багатоствольні системи до того часу вже не були новинкою. І не в тому, що він розташував стовбури «по-револьверному», адже така схема широко застосовувалася в ручній вогнепальній зброї. Гатлінг сконструював оригінальний механізм подачі патронів і викиду гільз. Блок з декількох стволів обертався навколо своєї осі, під дією сили тяжіння патрон з лотка надходив у стовбур у верхній точці, потім за допомогою ударника відбувався постріл, при подальшому повороті зі ствола в нижній точці знову-таки під дією сили тяжіння проводилася екстракція гільзи. Привід цього механізму був ручним, за допомогою спеціальної рукоятки стрілок обертав блок стволів і виконував стрільбу [10, с. 16]. Така схема була ще не повністю автоматичною, але вона мала ряд переваг. Механічна перезарядка була на перших порах надійнішою, ніж автоматична: зброю ранніх конструкцій постійно заклинювало. Але навіть така проста механіка забезпечувала досить великий на той час темп стрільби. Стволи перегрівалися і забруднювалися нагаром (що становило значну проблему, оскільки в той час широко використовувався димний порох) значно повільніше ніж одноствольна зброя [13, с. 618].

Система Гатлінга зазвичай налічувала від 4 до 10 стволів калібру 12-40 мм і дозволяла вести вогонь на відстань до 1 км зі скорострільністю близько 200 пострілів на хвилину. За дальністю стрільби і скорострільністю вона перевершувала звичайні артилерійські озброєння. До того ж система Гатлінга була досить громіздкою і зазвичай ставилася на лафети від легких гармат, тому вважалася артилерійською зброєю, і її часто не зовсім коректно називали «картечницею» (насправді цю зброю правильно називати кулеметом). До прийняття Петербурзької конвенції 1868, яка заборонила застосування розривних снарядів вагою менше 1 фунта, існували системи «Гатлінга» і великого калібру, що стріляли розривними снарядами і шрапнеллю [8, с. 604].

В Америці йшла Громадянська війна, і Гатлінг запропонував свою зброю жителям півночі. Однак Департамент артилерії був завалений пропозиціями про використання нових видів зброї від різних винахідників, тому, незважаючи на успішну демонстрацію, отримати замовлення Гатлінгу не вдалося. Щоправда, окремі екземпляри кулемета Гатлінга все ж у невеликій кількості були застосовані наприкінці війни, зарекомендувавши себе досить непогано. Після війни, в 1866 р., американський уряд усе ж зробив замовлення на 100 примірників озброєння Гатлінга, які були випущені компанією Colt під маркуванням Model 1866 [26, с. 142]. Такі гармати ставили на кораблі, їх також взяли на озброєння в арміях інших держав. Британські війська використовували «Гатлінга» в 1883 році для придушення заколоту в єгипетському Порт-Саїді, де ця зброя заробила собі страхітливу репутацію. Зацікавилася ним і Російська імперія: гармата Гатлінга тут була адаптована Горловим і Барановським під «бердановський» патрон і прийнята на озброєння. Пізніше систему Гатлінга неодноразово вдосконалювали і модифікували - швед Норденфельд, американець Гарднер, британець Фітцджеральд. Причому мова йшла не тільки про кулемети, а й про гармати малого калібру - типовим прикладом може служити 37-мм пятиствольна гармата Гочкіса, прийнята на озброєння російського флоту в 1881 році (випускалася також і 47-мм варіанті) [28, с. 171].

При цьому, основна мета створення багатоствольної зброї - монополія на скорострільність протрималася недовго - незабаром назва «кулемет» закріпилася за автоматичною зброєю, яка працювали на принципах використання порохових газів і віддачі для перезарядки. Першою такою зброєю став кулемет Хайрема Максима, який використовував бездимний порох. Цей винахід відсунув «Гатлінга» на другий план, а потім і зовсім витіснив з армії. Нові одноствольні кулемети мали значно більшу скорострільність, були простішими у виробництві і менш громіздкими [7, с. 303].

Крім Гатлінга інші винахідники також працювали над багатоствольними системами. У 70-і роки 19 ст. свою мітральєза запропонував норвезький зброяр Торнстен Норденфельд, причому вона вирізнялася простотою конструкції, компактністю, і високою скорострільністю, а постачання патронів здійснювалося з одного загального магазину ріжкового типу для всіх її пяти нерухомих стволів. Стволи в ній були встановлені горизонтально в один ряд і стріляли по черзі, а досконалість її була такою, що на якомусь етапі вона навіть становила серйозну конкуренцію новому кулемету уже згаданого Хайрема Максима, що зявився у 1883 р [24].

У той же час американцем Бенджаміном Гочкісом, була розроблена ще одна пятиствольна мітральєза калібру 37-мм, але вже з обертальним блоком стволів. Перший «Гочкіс» - багатоствольна зброя з обертальними стволами - часто описують як різновид «Гатлінга», хоча пристрої різнилися досить сильно. Сам Гочкіс емігрував до Франції із США, де і створив своє власне виробництво «револьверних озброєнь» [29, с. 44].

Його перша гармата була продемонстрована в 1873 р, і прекрасно себе зарекомендувала, хоча й стріляла значно повільніше, ніж його конкурент - чотириствольний «Норденфельда». Ця мітральєза калібром в один дюйм (25,4-мм) стріляла 205-грамовими сталевими снарядами, і могла робити до 216 пострілів на хвилину, тоді як 37-мм «револьвер» Гочкіса, який стріляв чавунними снарядами вагою 450 грамів (1 фунт) або ще важчими чавунними снарядами, начиненими вибухівкою, не більше 60-ти, а реально була ще менше. багатоствольний обертальний кулемент гатлінг

При цьому влаштована вона була так, що з кожним поворотом рукоятки відбувався один постріл, причому самі стовбури здійснювали при цьому пять переривчастих поворотів, а снаряд, що потрапив в патронник з розташованого зверху магазину, вистрілювали після кожного третього повороту, а гільза викидалася між четвертим і пятим. За результатами випробувань на озброєння прийняли відразу обидва зразка, але так як розміри міноносців весь час зростали. Загалом, пятиствольна система Гочкіса була настільки ефективною, що навіть на початку ХХ ст. все ще зберігалася на кораблях, де її використовували для боротьби з швидкохідними міноносцями противника. Але на суші мітральєза програла кулеметам за всіма показниками, хоча окремі їхні екземпляри перебували на озброєнні в арміях різних країн аж до 1895 р [19].

Однак ідея багатоствольної зброї з обертальним блоком стволів не зникла. Зясувалося, що підвищувати скорострільність одноствольного кулемета неможливо вище певної межі, тому конструктори і згадали про мітральєзи. З поширенням електроенергії обертання блоку стволів здійснювалося за допомогою електродвигуна, що дозволило досягти фантастичних результатів у порівнянні з ручним приводом.

Слід зауважити, що новий етап розвитку систем багатоствольного озброєння мав досить великий вплив на військову справу та інженерію, адже нові часи ставили нові завдання, які і виконувалися винахідниками.

Делись добром ;)