2.6 Вирішення привязки елементів польового аеродрому

Для вирішення питання винесення елементів летовища в натуру необхідно на схемі генерального плану показати привязку осі літної смуги до постійних орієнтирів зарубками з указанням відстані до орієнтира і кута.

Елементами привязки є істинний азимут і відстань від орієнтира до закріпленої точки осі літної смуги (рис. 2.5). Вихідним матеріалом для цього виду робіт є проект вертикального планування літної смуги. Планове положення контурів дефектних ділянок переносять на місцевість від точок опорного ходу і створів характерних ліній літної смуги за допомогою екера, стрічки або мірного троса.

Проект переносять на місцевість методом створів і перпендикулярів. Контури дефектних місць (у кутах повороту) закріплюють деревяними колами і віхами. Проектну поверхню в середині контурів земляних робіт переносять методом проектних оцінок за допомогою нівеліра, екера і мірного троса або методом робочих відміток. Точки проектної поверхні закріплюють за допомогою колів, які забивають у грунт так, щоб їхні верхні зрізи знаходилися на проектній відмітці.

Проектне положення точок водовідвідних споруд у плані переносять від осі опорного ходу методом перпендикулярів, а за висотою - від тимчасових реперів та пікетних точок планово-висотного обвалування. Проектні відмітки переносять і закріплюють через кожні 100 м. Проектне положення дна нагірних канав між пікетами переносять в процесі будівництва за допомогою візирів.

Рис. 2.5. Схема винесення в натуру елементів летовища:

1 - робоча площа; 2 - бічна смуга безпеки; 3 - кінцева смуга безпеки; An - Bn - номера поперечників.

За результатами винесення проекту вертикального планування на місцевості закріплюють:

контури дефектних місць або лінії нульових робіт;

проектну поверхню усередині контурів планування уздовж характерних ліній через кожні 40-50 м.