2.2 Проектування водостічно-дренажної мережі

Найпростішим видом поверхневого водовідводу на ділянках польового аеродрому, де схили природного рельєфу менші за мінімально допустимі, є профілювання поверхні цих ділянок, тобто надання поверхні виду схилу, який забезпечує стік води, з дотриманням мінімального обєму земляних робіт. З цією метою на таких ділянках проектують рельєф у поздовжньому і поперечному напрямках так, щоб поверхневі води скидалися на навколишній рельєф або в ґрунтові лотки. Проектування ґрунтових лотків, а також найпростіших систем і їхню привязку до місцевості виконують після проектування рельєфу на ділянці, яка підлягає виправленню. Проектний схил ґрунтових лотків і водовідвідних канав становить не менше як 0,005. При створенні ґрунтових лотків в межах літної смуги різниця змінних схилів поверхні лотків не повинна перевищувати 0,055; 0,035 і 0,02 на базі відповідно 5, 10 і 20 м. Ґрунтовий лоток повинен мати трикутний поперечний профіль, а його глибина має не перевищувати 25 см. Якщо ґрунтові лотки влаштовують на бічній смузі безпеки, то для відведення з них води передбачаються осушувачі із збирачами. Лоток на бічній смузі безпеки або за межами літної смуги проектується таким чином. На схему генерального плану наносять положення осі лотка. Лоток має бути трасованим вздовж бічної смуги безпеки і закінчуватися випуском в бік від літної смуги за її межами, відстань від осі лотка до кромки бічної смуги безпеки становить 25 м. Якщо є така рівна ділянка, де трасування лотка вздовж неї неможливе (великі обєми робіт, лоток "заривається" глибоко в землю), то відведення води із знижених місць цієї ділянки здійснюють за допомогою інших споруд, наприклад, осушувачів, водопоглинальних колодязів і т. ін.

На схемі генерального плану показують схили лотка, проектні відмітки його дна на початку і в кінці ділянки, а також перетин лотка його розміром. Знаючи довжину і розміри перетину лотка, обчислюють обєми земляних робіт за його прибудовою. Якщо план вертикального планування переобтяжений інформацією, то проектування і привязку водостічно-дренажних систем виконують за схемою генерального плану польового аеродрому.

Водовідвідні пристрої передбачають на окремих знижених ділянках, не перезволожених поверхневими водами, у безстічних низинах, у місцях з відсутністю схилів або з малими схилами (менше за 0,005).

Для захисту території аеродрому від затоплення у разі підвищення рівня води в сусідніх водоймищах передбачають влаштування захисних дамб. Дамби споруджують з місцевого ґрунту. Висота дамби має бути на 0,5 м вище за горизонт паводкових вод, а закладення укосів з боку водоймищ - на 2-3 м і сухих укосів - на 1-2 м залежно від виду ґрунту. Відомості про горизонт паводкових вод наводяться на картах (масштабу 1:200000), у довідці про місцевість (розділ "Гідрографія"), яку розміщують на звороті карти.

Оформлення проектної документації з водостічно-дренажної мережі польового аеродрому виконують у такій послідовності:

на план вертикального планування або схему генерального плану наносять осі лотків, канав та інші водовідвідні споруди з привязкою до осі (кромок) злітно-посадкової смуги;

додають ескізи конструктивних рішень елементів водовідвідних пристроїв у масштабі 1:10 (1:20).