1.1 Зональна схема аеродрому

План розміщення на карті (М 1:25000 або М 1:50000) елементів летовища, внутрішньоаеродромних і підїзних шляхів та основних споруд службово-технічної забудови називається зональною схемою аеродрому.

На карті помічають не менше двох ділянок, придатних для будівництва польового аеродрому. Найбільш сприятливу ділянку беруть за основну.

Під час вивчення ділянок, вибраних на карті, відповідно до існуючих технічних вимог потрібно насамперед оцінювати:

розміри ділянки;

стан повітряних підходів;

розмір поздовжніх і поперечних схилів;

забезпеченість підїзними шляхами;

умови природного маскування;

умови водовідводу і т. ін.

Ділянка, яку вибрали, повинна мати розміри, достатні для розміщення всіх елементів аеродрому, а також можливість розміщення основних елементів службово-технічної забудови аеродрому.

Ділянка під будівництво аеродрому має бути по можливості вільною від різних забудов і великих інженерних мереж - ліній електропередач, трубопроводів і т. ін.

Повітряні підходи до ділянки мають забезпечувати безпеку виконання польотів з даного аеродрому, тобто висота перешкоди у смугах повітряних підходів обмежується умовними поверхнями зі схилами, визначеними тактико-технічними умовами і нормами на проектування польових аеродромів.

Розмір поздовжніх і поперечних схилів оцінюється за горизонталями на карті. Мінімальне закладання горизонталей відповідає максимальним уклонам і, навпаки, поздовжній і поперечний схили ділянки не повинні перевищувати максимально допустимих значень: для грунтових літних смуг - не більше 0,025, а для твердої злітно-посадкової смуги (ЗПС) - 0,012-0,015.

Ділянка повинна мати по можливості максимально розгалужену дорожню мережу, що скоротить обсяг робіт з будівництва підїзних і внутрішньоаеродромних доріг.

Умови природного маскування визначають за наявністю поблизу летовища: лісових масивів, ярів, природних складок місцевості, які можуть бути використані для приховування елементів техніки і аеродрому від противника.

Вибираючи і порівнюючи ділянки на карті, необхідно враховувати надійність відведення поверхневих вод з літної смуги.

Мінімальні схили грунтової поверхні літної смуги зумовлені необхідністю поверхневого водовідводу. При цьому стік поверхневих вод має забезпечуватися поперечним схилом, який буває односхилим або двосхилим. Мінімальний поперечний схил на грунтових літних смугах рекомендується брати таким, щоб дорівнював 0,005, а на штучних покриттях - 0,008.

Дві вибрані ділянки, придатні під будівництво аеродрому, порівнюються між собою за сукупністю технічних вимог. У табл. 1.1 наведений один з прикладів порівняння двох ділянок. Як видно з табл. 1.1, за основними показниками краща ділянка 1, її беруть для розробки зональної схеми аеродрому.

Таблиця 1.1

Порівняння технічних вимог двох ділянок

На зональній схемі польового аеродрому вказують:

летовище / літна смуга, руліжні доріжки і місця стоянок літаків (МС);

смуги повітряних підходів;

основні засоби звязку і радіотехнічне обладнання;

командний пункт ;

склади паливно-мастильних матеріалів;

щілини і сховища для особового складу;

підїзні й внутрішньоаеродромні дороги;

місця можливого розосередження літаків;

пункти спецобробки;

місця розміщення (розквартирування) особового складу авіаційної і авіатехнічної частин;

медичний пункт;

склад боєприпасів.

На карті викреслюють поздовжній профіль смуг повітряних підходів у масштабі: горизонтальний - 1:25000 (1:50000); вертикальний - 1:1000 (1:25000) або 1:500 - для горбистих і гірських районів.

У межах смуг повітряних підходів на зональній схемі (рис. 1.1) вказують на перешкоди, що заважають злітно-посадковим операціям літаків, і зазначають їхні висоти, а також зони вирубки лісу. У межах смуги повітряних підходів не повинні знаходитися висотні споруди, які перевищують лінію обмеження висоти перешкоди. На території забороняється також розміщувати склади паливно-мастильних матеріалів, боєприпасів та обєкти, що створюють перешкоди в роботі радіонавігаційних засобів на аеродромі.

Розташування ділянки під забудову споруд службово-технічного призначення має забезпечувати:

високий ступінь бойової готовності;

забезпечення живучості обєктів;

забезпечення правильного функціонального звязку між елементами;

максимальне використання місцевих ресурсів.