1.2 Характеристика сучасної оборони

Сучасна оборона має бути стійкою і активного. Під стійкістю оборони розуміють її здатність протистояти зброї масового ураження, ударам авіації та артилерії, відбивати атаки танків і піхоти противника, а також знищувати противника, який вклинився в оборону, або повітряні десанти, які висадилися в тилу, аеромобільні та диверсіїйно-розвідувальні групи.

Активність оборони визначається в постійному ураженні противника всіма засобами, навязуванні йому своєї волі, створенні невигідних для нього умов ведення бою; в проведенні широкого маневру і рішучих контратак, швидкому знищенні противника, який вклинився в оборону, і його десантів, які висадилися.

Висока активність оборони не може бути досягнута бел її стійкості, а стійкість оборони буре тим вища, чим активніше ведуться оборонні дії.

Оборона має бути протитанковою, протиповітряною, протидесантною, глибоко ешелонованою, готового до тривалого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї і засобів радіоелектронної боротьби. Підрозділи повинні стійко обороняти позиції, які займають навіть в умовах повного оточення і відсутності тактичного звязку з сусідами. Вони не мають права залишати займані позиції і відходити без наказу старшого командира.

Стійкість і активність оборони досягається витримкою, непохитністю; наполегливістю військ, їх високим морально-бойовим духом, безперервною розвідкою противника, своєчасним викриттям підготовки його до наступу і можливих напрямів атак; ретельним маскуванням бойового порядку роти (батальйону) і введенням противника в оману відносно побудови оборони, умілим використанням вигідних умов місцевості та її інженерного обладнання, створенням ретельно організованої системи вогню, особливо протитанкового, в поєднанні з системами інженерних загороджень, опорних пунктів і вогневих позицій; надійною протиповітряною обороною; своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами і вогнем на загрозливі напрями, негайним знищенням противника, який вклинився в оборону і його десантів, які висадились; застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, здатних приголомшити противника, поставити його в скрутне становище, навязати йому свою волю й ініціативу; постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї противника; стійким і тривалім удержанням опорних пунктів (районів оборони) в поєднанні з проведенням контратак.